25) Природа конфліктної поведінки в мв. «Мікро» та «макро» теорії конфлікту.

Саме загальне визначення конфлікту (від лат. сопїіісіиз – зіткнення) - зіткнення суперечливих або несумісних сил. Більш повне визначення - суперечність, що виникає між людьми, колективами у процесі їх спільної трудової діяльності із-за нерозуміння або протилежності інтересів, відсутності згоди між двома або більше сторонами.

Конфлікт - це факт людського існування. Багато людей сприймають історію людства саме як історію конфліктів і боротьби. В усякому разі безсумнівним є те, що конфлікти відіграють важливу соціально-психологічпу роль як у суспільстві, так і в будь-якій організації. Саме важливість цієї категорії привела до створення науки конфліктології, основи якої заклав німецький вчений Р. Дарендорф. М. Вебер у своїй концепції управління виходить з того, що конфлікти – явища небажані і завдання управління – усунення причин, що сприяють їх виникненню.

Модель (природа) конфлікту

Щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент, коли одна із сторін починає діяти, зачіпаючи інтереси іншої. Інцидент може виникнути як за ініціативою суб'єктів конфлікту (опонентів), так і незалежно від їх волі і бажання, внаслідок або об'єктивних обставин, або випадковостей.

Аналогічно і конфліктні ситуації можуть виникнути або з ініціативи опонентів, або об'єктивно, незалежно від їх волі і бажання. Крім того, конфліктна ситуація може передаватися "у спадщину", переходити до нових опонентів. Вона може сгнорюватися опонентами навмисно, заради досягнення певних цілей в майбутньому, але може бути породжена хоча і навмисно, але й без певної цілі, а іноді і на шкоду собі. Теж саме відноситься і до інциденту.

У розвитку кожного конфлікту можна фіксувати виникнення нової конфліктної ситуації, її зникнення та припинення інциденту. Будь-яка зміна конфліктної ситуації призведе до припинення даного конфлікту, а можливо, і до початку нового.

Узагальнюючи вищенаведене, конфлікт можна визначити як граничне загострення суперечностей, при цьому слід наголосити, що таке протиріччя пов'язане з гострими емоційними переживаннями. Переважно він викликаний суперечливими цілями, способами поведінки, установками людей, в умовах їх прагнення до досягнення будь-яких цілей. Визначальним у походженні конфліктів є відповідне поєднання об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Отже, виникнення конфліктів об'єктивно зумовлює деякий набір параметрів, що викликають об'єктивний конфліктний стан системи міжособистісної взаємодії. При цьому підкреслюється також істотна залежність конфлікту від зовнішнього контексту, в якому цей конфлікт виникає і розвивається. Роль такого контексту відіграє соціальне середовище, яке не обмежується найближчим оточенням особистості, оскільки різні соціальні групи володіють специфічними особливостями.

Теорії мікрорівня (мікросоціологія).

У центрі уваги мікросоціології перебувають масові соціальні процеси, масова свідомість, поведінка, взаємодії у малих групах. Мікросоціологи оперують поняттями соціальної поведінки, соціальної дії, акцентуючи увагу на її механізмах, включно із міжособистісною взаємодією, мотивацією, стимулом тощо. Цей соціологічний напрямок ближчий до таких наук як соціальна психологія і психологія особистості.

Теорії макрорівня (макросоціологія)

Макросоціологічні теорії вивчають великі соціальні системи, такі як: суспільство, цивілізації, їх внутрішні структури і взаємини між структурними елементами. Цей підхід більше пов'язаний з такими науками — демографія, політологія, економіка.

26) Проблема суб’єктності в ТМВ. Категорії «міжнародного актора», «учасника міжнародних відносин». Діалектика індивідуального, соціального та інституціонального виміру суб’єкта МВ (Г. Алмонд, Дж. Розенау).