29. Філософія Фейєрбаха: Антропологія замість теології. Вчення Фейєрбаха про смерть та безсмертя людини.

Религия - враждебная сила к ф-ии, несовместимая с разумом и чуждая теоретическому мьішлению. Сущность религиозньїх представлеий лежит, по Ф., в чувстве зависимости людей от окружаещего их мира. Чел-к сам создал Бога, по подобию себе, все свои наилучшие свойства перенес на Бога. Таким образом, основой всего явл. Чел-к, познавая к-рого , можно постичь все, в том числе и тайньї религиозной верьі. /

Религия только обещает , а дать совет, определить путь в современном мире может одна ф-ия. Основой всего Ф. Считает сущность чел-ка, проявляющююся в чувственности, деятельности ума и сердца, переживаннях любви, страданиях и стремлении к счастью. Они составляют антропологический принцип ф-фа.

Источником и тела и духа он считает природу. Природа первична, бесконечна, содержит сама в себе источник развития.

Пространство и время ее хар-ки. У природьі нет ни начала ни конца. Все в ней находится во взаимодействии, все относительно, все явл. Действием и причиной. У Ф. источник познания - материальная природа. Ощущения - зто сведение об отдельном, единичном, а мьішление - данньїе о многом. Вьісшим естественньїм влечением чел-ка вьіступает стремление к счастью. Ощущение является первьш условием морали. Мораль же згоистична. Згоизм - любовь к самому себе. Добродетельньїм будет згоизм, согласованньїй с альтруизмом. Осн. человеческое качество - любовь. Любовь к себе, к-рая находит удовлетворение в любви к другим .

Неудовлетворенность зтого чувства компенсируется религией. Бог возникает из чувства недостатка. В несчастьях чел-к уходит от себя и сосредотачивается в Боге, как в стремлении к радости.

30. Марксистська філософія

Марксизм є однією з найважливіших течій філ. 19 -поч 20 ст. Етапи : 1- вченя Маркса і Енгельса, що сформувалося за їхнє життя. 2- на поч 20 ст. марксизм перетворюється на марксизм-ленінізм- ідеологія побудови комуністичного суспільства в ряді країн світу. З- протягом 20ст. марксизм трансфонувався в теомарксистські течії. Практика в марксизмі виступає тим суспільним буттям від якого залежить і яке відображає суспільнга свідомість- у виді різних форм: духовної і духовно-практичної діяльності, при цьому марксизм долаючи споглядальний характер попередньої філ., сам як філ. приходить до споглядання духовного. Суспільній свідомості надається лише відносна свобода- це свобода пізнання її інтерпретації. З марксиською теорією існує 5 суспільно-політичних формацій: первинно-общинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, та комуністична. Ці формації виділяються за способом виробництва матеріальних благ. Способом переходу від однієї до іншої формації є соціальна революція. Цей перехід є вищим проявом соц. практики, тотожності сусп. Свідомості і сусп буття.

31. Категорія «відчуження людини» у молодого Маркса

Вже в ранніх роботах Маркса з'являється «діяльна» тема, і культура розуміється як «діяльність». Рівнобіжно починається аналіз категорії відчуження. Відчуження як би руйнує органічний стан, у якому повинна реалізуватися універсальна природа людини.Відчуження ставить з ніг на голову ієрархію людських почуттів і потреб. Маркс виділяє 5 основних типів відчуження:

1. відчуження людини від засобів праці, у результаті чого він виявляється залежним від власника його засобів;

2. відчуження людини від продуктів праці, приналежних власнику;

3. відчуження людини від людини як рівноправного суб'єкта суспільних відносин;

4. відчуження людини від культури і духовних цінностей, що належать обраним; 5: відчуження людини від своєї родової соціальної сутності.