20. Номінальний та реальний внп (ввп)
Номінальний ВНП (ВВП) — вартісний показник (річний обсяг кінцевих товарів і послуг), який визначається за поточними ринковими цінами. Реальний ВНП (ВВП) — вартісний показник (річний обсяг кінцевих товарів і послуг), скоригований на величину дефлятора ВВП(ВНП) .
Оскільки реальний ВВП відображає ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні за рік і виміряну у постійних цінах (грошах, які мають незмінну купівельну спроможність), він є точнішим (порівняно з номінальним ВВП) показником функціонування національної економіки.
21. Дефлятор
Дефлятор — коефіцієнт переведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у ціни порівнюваного (базового) періоду. Зміна показників обсягів вироблених товарів, виражених в грошових одиницях (наприклад, валового національного продукту (ВНП) тощо) за певний період може зумовлюватися не лише зміною фізичних обсягів, а й зміною цін. Щоб позбавитись впливу цінової складової та отримати характеристику змін реальних обсягів виробництва, застосовують приведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у постійні ціниекономіці. Типовим прикладом є дефлювання ВВП і встановлення реального ВНП. Дефлятор ВВП є індекс рівня цін вироблених товарів (послуг). За його допомогою здійснюють визначення реального ВВП, що відображає власне зміну фізичних обсягів вироблених товарів (послуг):
.
22. Національний дохід і національне багатство.
Національний дохід (чистий продукт) (в економічному контексті) — реальний дохід, який суспільство використовує для особистого споживання та розширеного відтворення, а також систему економічних відносин між всіма економічними суб'єктами з приводу виробництва, обміну, розподілу (в тому числі перерозподілу) та споживання необхідного і додаткового продукту.
Національний дохід як політекономічна категорія позначає відносини економічної власності між найманими працівниками і капіталістами, між людьми, класами з приводу привласнення необхідного і додаткового продуктів у всіх сферах суспільного відтворення.
Необхідний продукт (з економічної точки зору) охоплює частину національного доходу, створену всіма працівниками, зайнятими продуктивною працею і спрямовану на відтворення людини. Це витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні, екологічні та духовні потреби.
Додатковий продукт є частиною національного доходу, створеного здебільшого найманими працівниками, яка використовується для розширеного виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення пануючого класу (придбання ним предметів розкоші, будівництво особняків, яхт тощо).
Точним показником ефективності господарської діяльності в межах національної економіки, зокрема раціональної побудови техніко-економічних відносин, є кінцевий суспільний продукт.
Націона́льне бага́тство — це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію, які мають ринкову цінність і можуть обмінюватися на гроші або інші блага. .
Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного розвитку.
Національне багатство складається із фізичних благ і активів – фінансових активів, навичок, уміння, тобто всього того, що може приносити прибуток, який є віддачею від цього багатства. Всі ці складові елементи можуть розглядатися як національне багатство лише тоді, коли вони можуть продаватися і купуватися на товарних або грошових ринках.
Багатство нації може бути поділено на два основних види – речове багатство, втілене в фізичних і фінансових активах, яке називається капіталом, і неречове багатство, яке називається людським капіталом.