57. Зайнятість та безробіття

Зайнятість та безробіття є головними індикаторами макроекономічної Нестабільності, і одними із ключових показників для визначення Загального стану економіки, для оцінки її ефективності

Зайнятість — сукупність соціально-економічних відносин між людьми, юридичними особами, які регулюють забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування, розподіл і перерозподіл трудових ресурсів з метою їх ефективної участі у суспільно корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

Зайнятість – це діяльність працездатного населення країни, спрямована на Відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу.

Безробіття – це економічне явище, коли частина економічно активного Населення не має можливості використати свою робочу силу.

Безробіття — соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, а отже, реалізувати власність на свою робочу силу, стає відносно надлишковим щодо ефективності капіталу, поповнюючи резервну армію праці.

58. Види зайнятості

Розрізняють три основні види зайнятості: повну, раціональну та ефективну.

Повна зайнятість — це надання суспільством усьому працездатному населенню змоги займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне (у межах сім'ї) та колективне (з участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб.

Раціональна зайнятість — зайнятість, яка має місце у суспільстві з урахуванням доцільності використання і перерозподілу трудових ресурсів, їх статевої, вікової і освітньої структур. Цей вид зайнятості не завжди ефективний, оскільки здійснюється з метою поліпшення статево-вікової зайнятості або залучення до трудової діяльності працездатного населення окремих регіонів тощо.

Ефективна зайнятість — зайнятість, здійснювана відповідно до вимог інтенсивного типу відтворення та критеріїв економічної доцільності і результативності, зорієнтована на скорочення непрестижної, важкої фізичної праці.

59. Природне та вимушене безробіття

Природне (Добровільне) безробіття — тип безробіття, який існує за наявності вільних робочих місць.Така ситуація можлива, коли особи працездатного віку не влаштовуються на роботу через недостатній рівень заробітної плати, низький зміст праці, тобто наявність лише важкої та непрестижної праці тощо.

Вимушене безробіття — тип безробіття, за якого людина працездатного віку має достатню кваліфікацію, хоче працювати, але з незалежних від неї причин не може знайти роботу. Основними формами вимушеного безробіття є поточне, аграрне (або приховане) і застійне (або перенаселення). Поточне (плинне) безробіття зумовлене передусім циклічним характером розвитку економіки, кризами над- і недовиробництва та ін. До цієї категорії безробітних належать люди, які мають необхідну загальноосвітню і професійну підготовку, фізично і психологічно здорові. Безпосередньою причиною їх безробіття є перевищення пропозиції робочої сили над попитом. Аграрне безробіття зумовлене розоренням дрібних товаровиробників у сільському господарстві, їх неспроможністю прогодувати себе і сім'ю за рахунок праці на селі, відсутністю достатньої кількості робочих місць у містах. Це змушує сільських» працівників залишались у селі, підробляючи в місті. Застійне безробіття відзначається нерегулярністю зайнятості окремих категорій населення (сезонні роботи, надомна праця). Нижчим прошарком цієї категорії безробітних є паупери (непрацездатні й ті, хто тривалий час не може знайти роботу).