47. Економічні витрати виробництва

Економічні витрати виробництва — це сукупні затрати на виробництво товару. Іншими словами, економічні витрати — це ті видатки, які фірма повинна зробити для того, щоб придбати ресурси для організації виробництва товарів.

Поділяються на:

Постійні (FC) - витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. До них належать оплата зобов'язань із позик, орендна плата, амортизаційні відрахування, заробітна плата вищого управлінського персоналу тощо. Постійні витрати пов'язані з самим існуванням фірми і тому повинні оплачуватися навіть тоді, коли фірма нічого не виробляє.

Змінні (VC) - витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва товарів. До них належать затрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, транспортні послуги і більшість витрат на оплату трудових ресурсів (працівників, задіяних у виробництві).

Основу постійних витрат становлять затрати, пов'язані з використанням основних фондів, а змінних — з використанням оборотних фондів.

Постійні й змінні витрати в сумі становлять загальні або валові (TC) витрати. Якщо постійні витрати не змінюються, а величина змінних зростає в міру збільшення обсягів виробництва, то загальні витрати також будуть зростати. Величина постійних витрат не залежить від обсягу виробництва, а сума змінних витрат змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. TC=FC+VC

Середні (ATC) - витрати в розрахунку на одиницю продукції. Порівнюючи середні витрати виробництва з ціною продукції, можна створити уявлення про прибутковість роботи підприємства. Середні витрати виробництва поділяються на середні постійні, середні змінні та середні загальні. ATC=TC/Q (Q-обсяг виробництва).

Граничні витрати (МС) — приріст витрат на виробництво ще однієї одиниці продукції. МС=дельтаТС/дельтаQ

Під собівартістю продукції розуміється виражена в грошовій формі сукупність витрат, які пов’язані з виробництвом і збутом продукції на кожному конкретному підприємстві. Складовими собівартості є такі основні витрати: вартість спожитих у процесі виробництва матеріалів, сировини, палива, електроенергії тощо, тобто предметів праці; перенесена вартість засобів праці (амортизаційні відрахування); виплати на оплату праці; видатки на реалізацію продукції.

47. Загальні (валові) витрати виробництва. Див. 48

48. Суть прибутку і його норма

Прибуток трактується як виражений у грошовій формі, чистий дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації і сукупність витрат: PR=TB-TC (ТВ-виручка, ТС-витрати)

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-
технічного удосконалення його  матеріальної  бази  і  продукції,  всії  форм
інвестування. Він служить  джерелом  сплати  податків.  Враховуючи  значення
прибутку, вся діяльність підприємства  спрямована  на  те,  щоб  забезпечити
зростання його величини або принаймні стабілізувати  її  на  певному  рівні.
Тому  основний  принцип  діяльності  підприємства  (фірми)   складається   в
прагненні  до  максимізації  прибутку.  З  цієї  причини  прибуток  виступає
основним показником ефективності виробництва.
 Прибуток  є  однією  з  основних  категорій  товарного  виробництва.   Це
передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються  в
процесі суспільного виробництва.
      Водночас прибуток є однією з  важливих  форм  розподілу  національного
доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які  складаються  в  процесі
первинного розподілу національного доходу, його  перерозподілу  і  кінцевого
використання.
Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відцоткове відношення маси прибутку до всього анонсованого капіталу (повної собівартості продукції (капіталу)): П'=П/к*100%