39. Закон вартості, його роль і механізм дії в товарному виробництві.

Найважливішим законом товарного виробництва є закон вартості. Відповідно до нього виробництво й обмін товарів здійснюються на основі їх вартості, величина якої вимірюється суспільно необхідними затратами праці. Дія закону вартості виявляється в тому, що всі різноманітні за обсягом затрати праці зводяться до середніх, суспільно необхідних. Зведення це відбувається на ринку, через суспільні контакти всієї маси товаровиробників і покупців, через механізм попиту та пропонування.

Закон вартості відіграє надзвичайно важливу роль у товарному виробництві: а) він виступає стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва (розподілу праці між галузями). У товарному виробництві, заснованому на приватній власності на засоби виробництва, цей розподіл відбувається стихійно в результаті постійних коливань цін навколо вартості. Якщо реальна частка праці в даній галузі менша за потрібну, то пропонування на товари перестає покривати попит і ціни зростають. Виробництво продукту цієї галузі стає надзвичайно вигідним. До неї і перейде значна частина товаровиробників. б) закон вартості - основа диференціації товаровиробників. Він зумовлює зведення всіх індивідуальних витрат праці до суспільно необхідних.

в) закон вартості сприяє зародженню капіталістичних відносин. Частина товаровиробників, яка в результаті ринкових відносин збагатилася, розширює виробництво, а це вимагає додаткової робочої сили. Товаровиробники, які розорилися, не мають ніяких засобів існування, крім робочої сили - здатності до праці. Вони й вимушені йти до багатих товаровиробників і; продавати їм свою робочу силу. г) закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Суперечності між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства. Технічний прогрес у виробництві супроводжує, принаймні такі моменти: зростання продуктивності праці забезпечує зниження індивідуальної вартості й отримання надлишку продукту над витратами, підвищений доход товаровиробника. 

Механізм дії закону вартості як стихійного рушія розвитку продуктивних сил проявляється таким чином. Ціни за якими товаровиробники реалізують свою продукцію на ринку, відповідають суспільно необхідним затратам праці. Товаровиробники, які здійснюють виробництво більш досконалими засобами виробництва, затрачають на виробництво продукції менше часу, ніж суспільно необхідний час. Тому при реалізації продукції вони збагачуються. Це штовхає інших товаровиробників підвищувати продуктивність праці шляхом удосконалення техніки і технології виробництва, організації праці тощо.

40. Суть капіталу. Постійний, змінний, основний, оборотний капітал

Капіта́л — за визначенням класичної економічної теорії один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Терміном капітал стали називати у період становлення капіталізму гроші, які підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Три основні риси визначення капіталу класичною економічною школою зберегли своє значення і в сучасній теорії економіки. Ці три основні риси суть: здатність створювати новий продукт, неспоживання в процесі виробництва за винятком амортизації та те, що капітал є продуктом, створеним людською працею. Однак, термін капітал часто використовується як складова частина інших термінів, які не зовсім відповідають цьому класичному визначенню.

Постійний капітал — частина капіталу, яка в процесі виробництва не змінює величини своєї вартості. П. к. існує у формі різноманітних засобів виробництва (станки, машини, устаткування, виробничі будівлі, споруди, сировина, паливо тощо), вартість яких конкретною працею робітника переноситься на новостворений продукт. П. к. бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, виступає при цьому фактором виробництва, але не бере участі у процесі збільшення вартостей і відповідно не створює додаткової вартості.

Змінний капітал — частина капіталу, яка у процесі виробництва витрачається підприємцями на купівлю робочої сили (кошти, які йдуть на виплату заробітної плати робітників). Величина капіталу, авансованого на оплату робочої сили, у процесі виробництва не лише зберігається, але й збільшується на величину додаткової вартості. Поняття З. к. (як і постійний капітал) ввів у науковий обіг К. Маркс, намагаючись показати, що джерелом створення додаткової вартості є робоча сила.

Оборотним капіталом (обіговими коштами) називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою речову форму. Оборотним капітал називається тому, що він перебуває в постійному обороті. Зокрема, за один оборот (виробничий цикл) гроші вкладаються в придбання сировини, під час виробництва сировина трансформується в готову продукцію, після продажу продукції кошти знову повертаються на підприємство у формі грошей.

Основний капітал — частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці (споруди, машини, устаткування, інструмент). Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд.