4.2.Принципи, форми та методи бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування - це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з державного бюджету.

Основна суть бюджетного фінансування полягає в тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами - з іншого. Ці відносини важливі з точки зору спрямування та використання коштів централізованого фонду на розширення відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до держбюджету.

Отже, механізм бюджетного фінансування тісно пов'язаний з доходами бюджету.

Система бюджетного фінансування містить принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб'єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття бюджетне фінансування здійсняється на основі таких принципів:

1. плановості;

2. цільового спрямування коштів;

3. безповоротності та безвідплатності;

4. ефективного використання коштів;

5. оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел;

6. дотримання режиму економії та здійснення постійного контролю за їх використанням.

Принцип плановості означає, що витрати з держбюджету визначаються законом про державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.

Принцип цільового спрямування, коштів полягає в тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат полягає в наданні коштів без прямого їх відшкодування.

Принцип ефективного використання коштів має на меті отримання суспільне необхідного позитивного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів.

Принцип поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел полягає в тому, що при визначенні обсягу фінансування як держава, так і органи виконавчої влади враховують наявність власних коштів, можливості отримання банківського кредиту й лише тоді, коли неможливо покрити витрати із зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування.

Принцип здійснення постійного контролю передбачає викриття недоліків і помилок у фінансовій діяльності, вжиття заходів щодо їх усунення, а також надання зустрічної інформації для перспективного та поточного планування державних витрат.

Нині використовуються такі основні форми бюджетного фінансування:

1. кошторис;

2. державне фінансування інвестицій;

3. позики з бюджету державним підприємствам;

4. державні дотації.

Кошторисне фінансування - це забезпечення державними коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління, які отримують кошти на своє утримання бюджету на підставі фінансових документів - кошторисів. Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи є основним фінансовим планом, що визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання й щоквартальний розподіл коштів. За такою формою фінансується майже вся невиробнича, тобто бюджетна сфера. До неї належать соціально-культурні заходи 1 установи, фундаментальні дослідження, національна оборона, правоохоронна і органи безпеки, судова система та органи прокуратури, утримання законодавчої та виконавчої влади держави.

Державне фінансування Інвестицій передбачає інвестування державних коштів в основні об'єкти економічного та соціального розвитку України.

Позики з бюджету державним підприємствам - це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Фінансову підтримку як бюджетну позику надає Міністерство фінансів на договірних засадах і на поворотній основі.

Державні дотації є формою бюджетного фінансування, що застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, які надають послуги.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, залежно від яких змінюється як форми бюджетного фінансування, так і їх застосування.

Застосовують два методи бюджетного фінансування:

1. зарахування коштів на поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних кредитів:

2. перерахування бюджетних коштів через органи державного казначейства.

Важливим моментом у виконанні державного бюджету за видатками є процес перерахування бюджетних коштів їх розпорядникам. Саме він визначає напрям усієї наступної роботи, пов'язаної з бюджетним фінансуванням.

Одна з особливостей фінансового та бюджетного планування витрат полягає в тому, що воно є адресним, тобто має у своїй основі конкретних виконавців. Саме тому видаткова частина державного бюджету являє собою перелік бюджетних призначень конкретним міністерствам;, відомствам, управлінням і відділам виконавчого комітету місцевих органів влади.

Юридичних осіб, яким надаються такі бюджетні призначення, називають розпорядниками бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетних коштів є керівники міністерств, відомств і установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на відповідні заходи. Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав вони поділяються на головні й нижчестоящі.

Головними розпорядниками коштів державного бюджету є міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів - керівники відділів обласних, міських і районних держадміністрацій, сільських і селищних бюджетів -голови сільських і селищних рад.

Нижчестоящі розпорядники коштів поділяються на розпорядників коштів другого і третього ступенів.

Розпорядниками коштів другого ступеня є керівники, які отримують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником, для переказування безпосередньо підпорядкованим їм установам, підприємствам і організаціям.

Розпорядниками коштів третього рівня є керівники підприємств, установ та організацій, які отримують кошти лише для безпосереднього витрачання.

Перерахування бюджетних коштів з відповідних бюджетних рахунків на користь розпорядників відбувається лише за наявності затверджених фінансових планів -кошторисів видатків бюджетної установи. При цьому кошти надаються не автоматично в річному обсязі, а відповідно до щоквартального розподілу та вразу дотримання певних вимог.