24. Склад слова. Типи складів

Склад - це найменша вимовна одиниця, компоненти якої тісно пов’язані між собою в артикуляційному й аку­стичному плані.

Склад може бути утворений з одного чи кількох звуків, один з яких обов’язково є голосним. Голосні звуки виступають у ролі складотворних (складових) й утворюють вер­шину складу. Кількість складів у слові відповідає кількості голосних у ньому. Приголосні не є складотворчими.

Сполучення різних звуків у межах одного складу утворюють різні типи складів.

У мовознавстві заведено позначати голосний буквою v (англ. vocal — голосний), а приголосний — буквою с (англ. consonant — приголосний).

Якщо позначити голосний звук літерою v, або цифрою 0, а приголосний — літерою с, або цифрами 1, 2 …, то можна побачити, який набір типів складів має українськамова.

25. Наголос. Типи наголосів

Наголос є обов'язковою ознакою кожного слова. Це виділенняскладу в слові різними засобами: інтенсивністю, тривалістю, рухом тону.

Наголос є властивістю складу, яка характеризує не тільки окремі голосні, а і цілі склади, тобто голосні в сукупності з приголосними, які до нихналежать

Залежно від того, який акустичний параметр визначає наголос, відповідно виділяють:

-силовий (динамічний, експіраторний) наголос

-музичний (тоновий, мелодичний) наголос

-кількісний (квантитативний) наголос

Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:

-словесний (тактовий) наголос.

-вільний (нефіксований) наголос (на будь-якому складі в межах слова)

-рухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова)

-нерухомий наголос (залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова)

-постійний (фіксований) наголос (на певному складі в межах слова)

-синтагматичний наголос

-фразовий наголос

Залежно від семантики розрізняють:

-логічний наголос — особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні.

-емфатичний наголос — емоційне виділення сегменту мовлення

26. Основні риси правильної української мови

Висока культура усного мовлення передбачає правильність слововжитку, граматичних форм, вимови й наголосу, а також уміння користуватися всіма виразовими засобами. Мова публічного виступу повинна бути чіткою й виразною, ясною й дохідливою. Виразність усного мовлення як читця, так і вчителя, лектора, доповідача досягається вмінням регулювати своє дихання, роз'єднувати мовний потік за допомогою пауз на мовні такти, виділяти в цих мовних ланках за допомогою логічного наголосу потрібне слово, умінням точно артикулювати мовні звуки, а також користуватися всім багатством інтонаційних відтінків. Неодмінною умовою ясності й дохідливості усного вислову є правильне наголошування слів і літературна вимова звуків. Помилки в наголошуванні слів, вимові звуків і їх сполучень не тільки утруднюють розуміння висловленого, а й заважають ширенню та засвоєнню усталених норм.