18. Чергування и з о у звукосполученнях ри- ли- ро- ло-

Чергування голосних у звукосполученнях [ри], [ли] — [ро], [ло] — [р'і], [л'і], Звукосполучення [ри], [ли] і [ро], [ло] розвинулися із давньоруських сполучень [р], [л] та редукованих [ъ], [ь]. У сильній позиції редуковані змінилися на голосні повного творення: кръвъ — кров, крьсть — хрест. Якщо редукований опинявся у слабкій позиції, він занепадав, а плавний приголосний набував вторинної складотворчості, що не властива східнослов`янським мовам. У російській мові за рахунок складотворної вимови [р], [л] розвинувся голосний [о], [е], що був і в сильній позиції: кров, глотать та ін.

19. Чергування о та е з нулем звука

При заміні слова голосні о, е в суфіксах випадають. Наприклад: садок — садка, день — дня, орел — орла, сон — сну.

20. Чергування повязані з голосними и та і

Букви и, і після ж, ч, ш, щ та г, к, х у коренях слів

Після букв ж, ч, ш, щ та г, к, х у коренях слів пишемо и: жити, читати, широкий, щирий, кислий, хитрий, гинути, хитати, щипати, кидати.

Букву і пишемо в словах, де відбувається чергування о, є з і: вхід (бо входити), вечір (бо вечори), щітка (бо щетина).

21. Звук а з етимологічною о

У сучасній українській мові є ряд слів, у яких в основі сталася зміна етимологічного (давнього) звука о на а. Наприклад: багато, багаття, багатир (у значенні багач); гаразд, гарячий (але горіти); хазяїн, кажан, калач тощо.

Таку зміну називають гармонійною асиміляцією (уподібненням).

У багатьох словах давній звук о зберігається: богатир (у значенні силач), монастир, солдат, лопата, товар, козак, гончар, корявий, поганий та ін.

22. Відпадання і поява голосних на початку слова. Протетичні приголосні

ДОПИСАТЬ!!!!

23. Чергування приголосних

Чергування звуків — закономірна заміна одного звука іншим у тому самому чи спорідненому слові.

При зміні й творенні слів задньоротові приголосні г, к, х, ґ за певних умов (унаслідок теперішнього чи історичного по­м'якшення) переходять у свистячі та шиплячі, а саме:

г — з — ж: нога — нозі — ніженька, друг — друзі — дружба, могти — можу, казати — кажу,

к — ц — ч: рука — руці — рученька, рік — у році — річний, пекти — печений, вулиця — вуличний;

х — с — ш: вухо — у вусі — вушенько, рух — у русі — руши­ти, ковалиха — ковалишин, колихати — колишу, писати — пишу,

ґ — дз — дж: ґерлиґа — ґерлидзі — ґерлидженька, Ґриґа — Ґридзі — Ґриджин.

Проте внаслідок дисиміляції (розподібнення) звуків замість закономірного ч вимовляється й пишеться ш у словах рушник, рушниця, дворушник (від рука), мірошник (від мірка), торішній (від торік), соняшник (від сонце), сердешний «бідолашний» (від серце, але: сердечний «серцевий, ширий і т. п.»). В інших по­дібних випадках незалежно від вимови пишеться буква ч: мо-у лочний, пшеничний, сонячний, ячний, яєчня.

У дієсловах, крім того, відбувається перехід зубних приголосних д, т, з, с у шиплячі, а саме: д — дж: садити — саджу — посаджений; водити — воджу — проводжати, загородити — загороджу, правда — справджу­ватися (винятки: завадити — заважати, привидітися — увижатися);

зд — ждж: їздити — їжджу т — ч: платити — плачу — заплачений, хотіти — хочуть;ст — щ: захистити — захищу — захищений, розмістити — розміщу — розміщувати.

В інших частинах мови чергується д — ж (а не д — дж, як у дієсловах): уродити — урожай, огородити — огорожа, погода — погожий, переходити — перехожий, правда — справжній.

У звукосполученнях дт, тт перші звуки д і т чергуються з приголосним с: веду — вести, ненавидіти — ненависть, цвіт — цвісти, мету — мести.