15. Історичні чергування звуків

Чергування звуків, які з погляду сучасної мови не мають причини, називаються історичними. Наприклад, порівнюючи сучасні форми дієслів водиш — воджу, ведеш — веду, не мож­на пояснити, чому в першому випадку відбулося чергування д — дж, а в другому — такого не сталося. Це пояснюється тільки історично: колись у першому випадку до основи дода­валося закінчення -йу (д + йу = джу), а в другому — лише -у. Нині така відмінність у закінченнях зовні не помітна.

16. Чегування о та е з і

Чергування О, Е (Є) з І (Ї) відбувається в таких випадках:

1. При зміні форм

• іменників: доба — діб, копа — кіп, дво­ри— двір, осі — вісь, носорога — носоріг;

• прикметників, зокрема присвійних, а також похідних від них власних назв: дядькового — дядьків, Києва — Київ;

• деяких числівників, займенників при­­кме­т­ни­ко­во­го типу: восьми — вісім, твою— твій, се­ми — сім, мою — мій;

• дієслів: боятися — боюся — бійся, стояти — стою — стій.

2. При похідних утвореннях від спільного ко­ре­ня або основи: косити — покіс, робота— робіт­ник, се­ло — сільський.

3. У словах, що означають предмети, та в по­хі­д­них утвореннях О під наголосом переходить вІ: водовід, газопровід.

4. Ненаголошений О в словах з твірними еле­ме­н­та­ми (-вод, -воз, -нос, -роб) завжди переходить вІ: вивід, виріб, захід, провід, провідник.

5. У давнішніх запозиченнях: гніт — гноту, та­бір — табору, якір — якоря, Федір— Федора.

6. У звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-:

• у родовому відмінку множини іменників жі­но­чо­го роду, а також у похідних словах на ?к(а): боро­на — бо­рін — борінка, корова — корів — ко­рі­в­ка, череда — черід— черідка;

• у родовому відмінку множини деяких імен­ни­ків середнього роду та утворених від них із значенням зменшеності: болото— боліт — бо­­лі­т­це.

7. За аналогією до інших слів на місці давнього Ъ в таких словах і формах: кріт, брів (брова), бліх (блоха), недокрів’я.

17. Чергування е та о після шиплячих та й

Чергування Е — О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й

Е пишеться після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м'яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоруського и): вечеря, вишень, джерело, женити, ніженька, пшениця, стаєнь, увечері, учень, чернетка, четвертий, шестиденка, щеміти, щетина.

О виступає замість сподіваного е після шиплячих та перед м'яким приголосним:

а) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост(і): безкрайості, меншості, пекучості,свіжості та ін. (відповідно до вічності, радості та ін., де о йде не після шиплячих);

б) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жіночого роду: безкрайої, безкрайою, гарячої, гарячою, нашої, нашою, першої, першою та ін. (відповідно до безкрайого, безкрайому,та ін. або до другої, молодої тощо, де о закономірне);

в) у похідних утвореннях типу вечоріти, вечоріє (відповідно до вечора, вечорові й та ін.), чорніти, чорніє, чорниці, чорнити, чорнило та ін. (відповідно до чорний, чорного тощо).