9. Класифікація голосних. Зміни голосних у потоці мови

10. Класифікація приголосних

ДОПИСАТЬ!!!!!!!

11. Тверді і мякі приголосні

До м'яких приголосних належать [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [д͡з'], [р'], [й]. Запм'ятати м'які приголосні легко за допомогою вислову: «Де ти з'їси ці лини, дз, р».

Вони мають відповідні тверді пари [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [д͡з], [р].

Приголосний [й] завжди є м'яким, тому скісної рисочки біля нього писати не треба.

В певних позиціях деякі інші тверді приголосні можуть бути напівпом'якшеними, крім вищезгаданих (що можуть бути і м'якими, і твердими). Напівпом'якшеність позначається комою вгорі після звука:

Напівпом'якшеними стають: губні: [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], глотковий [г’], задньоязичні [х’], [ґ’], [к’], шиплячі [ж’], [ш’], [д͡ж’], [ч’] – у випадку, якщо вони стоять перед [і], або «я», «ю», «є».

12. Аксиміляція приголосних, її види

Асиміля́ція (лат. assimilo — «уподібнення») — у мовознавстві — уподібнення звука до сусіднього як в умовах його творення (артикуляції), так і в акустичному відношенні.

Види

Асиміляція буває:

регресивною, коли наступний звук впливає на попередній (пишемо — змагаєшся, вимовляємо —змагаєсся),

прогресивною, якщо, навпаки, попередній звук впливає на наступний (пор. укр. бджола із давнім бъчела).

Як регресивна, так і прогресивна асиміляція може бути повною і неповною.

При повній асиміляції звук цілком уподібнюється сусідньому (напр., розсіяти вимовляється як россіяти); при неповній — звук уподібнюється сусідньому частково, напр. за дзвінкістю (слово боротьба вимовляється як бородьба) або за глухістю (слово нігті — як ніхті).

Слов'янським мовам більш властива регресивна асиміляція, тюркським мовам — прогресивна.

13. Дисиміляція приголосних. Спрощення у группах приголосних

Дисиміляція (від латинського сИв-зітіІаИо — розподібнення) — це таке фонетичне явище, при якому один з двох однакових чи подібних приго­лосних звуків у межах одного слова замінюється іншим, артикуляційно близьким.

Групи приголосних, де найчастіше відбувається спрощення:

- ждн – жн (тиждень – тижневий);

- здн – зн (проїздити – проїзний);

- стн – сн (честь – чесний);

- стл – сл (стелити – слати)

- слн – сн (ремесло – ремісник)

- стц – сц (містити) – місце);

- лнц – нц (сонце – від «сълньце»);

- рдц – рц (серденько – серце);

- сткл – скл (скло від стъкло);

- рнч – нч (горно – гончар;

- скн – сн (тріск – тріснути);

- зкн – зн (бризкати – бризнути).

Винятки: шістнадцять, кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, зап’ясний і похідних від них.

14. Позиційні чергування звуків

Позиційне чергування — регулярна зміна звуків, зумовлена їхнім оточенням у слові.

Наприклад, такими є чергування о, є у відкритому складі з і в закритому: коня — кінь, хмелю — хміль; чергування г — з' — ж у позиції перед і та є: друг — друзі — друже; чергування у — в, і — й залежно від звукового оточення: був удома — була вдома, він іде — вона йде тощо.