- •1.Роль мислення у процесі пізнання оточуючої дійсності.
- •2.Мислення як предмет вивчення науки логіки.
- •3.Поняття про логічну форму (структуру) думки і логічні закони.
- •4.Істинність думки і формальна правильність роздумів.
- •5.Процес формалізації думки.
- •6.Процес формальної логіки.
- •7.Основні віхи в розвитку логіки.
- •8.Аристотель як основоположник науки про логіку.
- •9.Місце логіки в системі наук.
- •10.Діалектична і формальна логіка,їх співвідношення.
- •11.Роль логіки у процесі підвищення культури мислення особистості. 12.Логічна культура людини і шляхи її формування.
- •13.Закони логіки як адекватне відображення зв’язків реальної дійсності у свідомості людини.
- •14.Основні закони логіки.
- •15.Суть та зміст закону тотожності.
- •16.Закон суперечності,його суть та основна вимога.
- •17.Закон виключення третього,його визначення і логічний зміст.
- •18.Закон достатньої підстави,його зміст.Визначення і логічний сенс.
- •19.Поняття к форма мислення.
- •22.Види понять за обсягом.
- •23.Види понять за змістом.
- •24.Відношення між поняттями.
- •34.Види суджень за модальністю.
- •35.Види суджень за типом логічних сполучників.
- •36.Таблиці істинності складних суджень.
- •37.Розподіленість термінів в судженнях за обсягом.
- •38.Відношення між основними видами суджень.
- •39.Об’єднана класифікація суджень.»Логічний квадрат».
- •40.Умовивід як форма мислення.
- •41.Логічна структура умовиводу.
- •42.Види умовиводів.
- •43.Дедуктивний умовивід(силогізм) і його види.
- •44.Категоричний силогізм,його терміни,засновки.
- •45.Загальні правила силогізму,його фігура та модуси.
- •48.Аналогія та її види.
- •49.Логічна природа гіпотези.
- •50.Види гіпотез.
- •51.Доведення та спростування гіпотез.
- •52.Гіпотези і наукове передбачення.
- •53.Роль індукції,дедукції і гіпотези в прогнозуванні розвитку суспільства.
- •54.Поняття доведення та його логічна структура.
- •55.Умовивід і доведення.
- •56.Види доведення.
- •57.Правила доведення.
- •58.Основні методи прямого і непрямого підтвердження тези.
- •59. «Генетичне доведення».
- •61.Види і правила спростування.
- •65.Практика як критерій істини в процесі доведення та спростування.
37.Розподіленість термінів в судженнях за обсягом.
Кожен термін у судженні розподільний або не розподільний:
-розподільний-термін судження повністю включається до обсягу іншого терміну або повністю виключається з нього.
-нерозподілньй-термін судження частково включається до обсягу іншого терміну або частково виключається з нього.
При розподіленості терміна в судженні говориться про всі предмети,про увесь клас.Якщо ж термін у судженні не розподільний,то це означає,що у судженні йдеться не про всі,а лише про деякі предмети класу вираженні цим терміном,про деяку частину цього класу.
38.Відношення між основними видами суджень.
-Відношення протилежності (контрарності) існують між загальностверджувальними (А) і загальнозаперечними (Е) висловлюваннями. Висловлювання, що перебувають у відношенні протилежності, не можуть бути водночас істинними, але можуть бути водночас хибними. У відношенні протилежності, наприклад, перебувають такі висловлювання, як "Всі громадяни України дотримуються законів суспільного життя" (А) і "Жодний громадянин України не дотримується законів суспільного життя" (Е).
-Відношення підпротилежності (субконтрарності) існують між частковостверджувальними (І) і частковозаперечними (О) висловлюваннями. Висловлювання, що перебувають у відношенні підпротилежності, можуть бути водночас істинними, але не можуть бути водночас хибними. У такому відношенні перебувають, на приклад, висловлювання "Деякі громадяни України порушують закон" (І) і "Деякі громадяни України не порушують закон" (О).
Оскільки дані висловлювання можуть бути водночас істинними, то дане відношення між ними іноді ще називають відношенням часткової сумісності.
-Відношення суперечності (контрадикторності) існують між загальностверджувальними (А) і частковозаперечними (О), а також між загальнозаперечними (Е) і частковостверджувальними (І) висловлюваннями. Висловлювання, що перебувають у відношенні суперечності, не можуть бути водночас істинними і хибними. Так, з двох висловлювань "Усі держави мають федеративний устрій" (А) і "Деякі держави не мають федеративного устрою" (О) одне обов'язково істинне, а інше — обов'язково хибне. Натомість, визначення того, якому саме із висловлювань приписується значення істинності, не завжди вирішується засобами самої науки логіки.
Відношення підпорядкування існують між загально стверджувальними (А) і частковостверджувальними (І), а також між загальнозаперечними (Е) і частковозаперечними (О) висловлюваннями. Такі відношення між висловлюваннями спостерігаємо в тому випадку, коли при істинності підпорядковуючого (загального) висловлювання підпорядковане йому (часткове) висловлювання завжди буде істин ним. Наприклад, при істинності висловлювання "Усі громадяни України мають право на освіту" (А) обов'язково істинним буде висловлювання "Деякі громадяни України мають право на освіту" (І).
Висловлювання, які перебувають у відношенні підпорядкування, можуть бути також одночасно хибними.
39.Об’єднана класифікація суджень.»Логічний квадрат».
"Логічний квадрат". Штучна наочна схема, яка, апелюючи до уяви людини, полегшує їй запам'ятання характеру логічних відношень між судженнями типу A, E, I, O, в яких ідеться про одне й те саме, у той же час і в тому ж відношенні.
А контрастність Е
Підпорядкування суперечності підпорядкування
І підконтрастність О