
- •1.Роль мислення у процесі пізнання оточуючої дійсності.
- •2.Мислення як предмет вивчення науки логіки.
- •3.Поняття про логічну форму (структуру) думки і логічні закони.
- •4.Істинність думки і формальна правильність роздумів.
- •5.Процес формалізації думки.
- •6.Процес формальної логіки.
- •7.Основні віхи в розвитку логіки.
- •8.Аристотель як основоположник науки про логіку.
- •9.Місце логіки в системі наук.
- •10.Діалектична і формальна логіка,їх співвідношення.
- •11.Роль логіки у процесі підвищення культури мислення особистості. 12.Логічна культура людини і шляхи її формування.
- •13.Закони логіки як адекватне відображення зв’язків реальної дійсності у свідомості людини.
- •14.Основні закони логіки.
- •15.Суть та зміст закону тотожності.
- •16.Закон суперечності,його суть та основна вимога.
- •17.Закон виключення третього,його визначення і логічний зміст.
- •18.Закон достатньої підстави,його зміст.Визначення і логічний сенс.
- •19.Поняття к форма мислення.
- •22.Види понять за обсягом.
- •23.Види понять за змістом.
- •24.Відношення між поняттями.
- •34.Види суджень за модальністю.
- •35.Види суджень за типом логічних сполучників.
- •36.Таблиці істинності складних суджень.
- •37.Розподіленість термінів в судженнях за обсягом.
- •38.Відношення між основними видами суджень.
- •39.Об’єднана класифікація суджень.»Логічний квадрат».
- •40.Умовивід як форма мислення.
- •41.Логічна структура умовиводу.
- •42.Види умовиводів.
- •43.Дедуктивний умовивід(силогізм) і його види.
- •44.Категоричний силогізм,його терміни,засновки.
- •45.Загальні правила силогізму,його фігура та модуси.
- •48.Аналогія та її види.
- •49.Логічна природа гіпотези.
- •50.Види гіпотез.
- •51.Доведення та спростування гіпотез.
- •52.Гіпотези і наукове передбачення.
- •53.Роль індукції,дедукції і гіпотези в прогнозуванні розвитку суспільства.
- •54.Поняття доведення та його логічна структура.
- •55.Умовивід і доведення.
- •56.Види доведення.
- •57.Правила доведення.
- •58.Основні методи прямого і непрямого підтвердження тези.
- •59. «Генетичне доведення».
- •61.Види і правила спростування.
- •65.Практика як критерій істини в процесі доведення та спростування.
36.Таблиці істинності складних суджень.
Складними називають висловлювання, що створюються з декількох простих за допомогою певних логічних операцій — кон'юнкції, диз'юнкції, імплікації, еквівалентності, заперечення. Мовними виразами цих операцій є сполучники "і", "а", "а також", "або", "якщо, то", "якщо і тільки якщо, то", "неправильно, що" та ін.
Заперечення —- це логічний сполучник, який перетворює істинне висловлювання на хибне, а хибне — на істинне.
Ці факти виражаються в таблиці істинності заперечення таким чином:
№ ~A А
1. і X
2. X і
Кон'юнкція — це логічний сполучник, який буде істинним лише в тому випадку, коли всі його складники будуть істинними. В усіх інших випадках цей логічний сполучник буде хибним.
Ці факти виражаються в таблиці істинності кон'юнкції таким чином:
№ А В А /\ В
1. і і і
2. і X X
3. X і X
4. X X X Вислову «А /\ В» у природній мові, а також у юридичному законодавстві та правовій науці, крім «А і В», можуть відповідати також вислови: «А разом із В», «Як А, так і В», «А у той час, як В», «В, хоча і А», «Не лише А, але й В», «А, а також В», «А, В» та інші.
Слабка (нестрога) диз'юнкція — це логічний сполучник, який буде хибним лише в тому випадку, коли усі його складники будуть хибними. В усіх інших випадках цей логічний сполучник буде істинним.
Ці факти можуть бути представлені в таблиці істинності слабкої (нестрогої) диз'юнкції таким чином:
№ A В А \/ В
1. і і і
2. і X і
3. X і і
4. X X X Сильна (строга) диз'юнкція — це логічний сполучник, який буде істинним лише в тих випадках, коли логічні значення його складників не співпадають. Цей логічний сполучник буде хибним, коли логічні значення його складників співпадають.
Ці факти можуть бути представлені в таблиці істинності сильної (строгої) диз'юнкції таким чином:
№ А В A \/ В
1 і і X
2. і X і
3. X 1 і
4. X X X
Вислову «А V В» у природній мові та в правових контекстах можуть відповідати вислови: «А або В, але не обидва разом», «або А, або В», «чи А, чи В», «А, крім випадку, якщо В», «іноді А, В» та інші.
Імплікація — це логічний сполучник, який буде хибним лише в тому випадку, коли перше висловлювання (антецедент) — істинне, а друге висловлювання (консеквент) — хибне. У всіх інших випадках імплікація є істинною.
Ці факти в таблиці істинності імплікації виражаються таким чином:
№ А В А → В
1. і і і
2. і X X
3. X і і
4. X X і Вислову «А → В» у природній мові та мові права, крім вислову «Якщо А, тоді В», відповідають численні синоніми: «А тоді, коли В», «У випадку А має місце В», «В, якщо А», тощо.
Еквіваленція — це логічний сполучник, який буде істинним лише в тих випадках, коли логічні значення його складників співпадають. Цей логічний сполучник буде хибним, коли логічні значення його складників не співпадають.
Ці факти в таблиці істинності еквіваленції виражаються таким чином:
№ A В А ↔ В
1. і і і
2. і X X
3. X і X
4. X X і
Вислову «A ↔ В» у природній мові і в мові права можуть відповідати такі вислови: <<А тоді і тільки тоді, коли В», <<А, якщо і тільки якщо В», «Якщо А, тоді В і навпаки», «А, якщо В і В, якщо А», «для А необхідно і достатньо В», «А еквівалентне В» тощо.