6. Суть та умови виникнення конкуренції. Види та методи конкуренції. Досконала і недосконала конкуренція

Конкуренція – це суперництво між фірмами за вигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за отримання найвищих прибутків. Запровадження і розвиток конкуренції історично пов’язані з товарним виробництвом. Основою конкуренції є свобода вибору, прагнення виробника отримати прибуток.

Конкуренція відбувається між усіма ринковими суб’єктами.

Розрізняють такі види конкуренції: досконалу і недосконалу; внутрішньо-галузеву, міжгалузеву, міжнародну. Залежно від методів економічного суперництва, конкуренція є ціновою і неціновою (конкуренція якості й асортименту продукції та конкуренція умов продажу); чесною і нечесною.

Досконала конкуренція належить до ідеальних ринкових структур, тобто існуючі ринки можуть до неї тільки наближатися. Досконала конкуренція досягається за наявності такої величезної кількості незалежних виробників, постачальників і продавців, що жоден із них не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленої продукції.

Недосконала конкуренція проявляє себе як монополістична конкуренція або олігополія. Монополістичну конкуренцію і олігополію відносять до реальних ринкових структур. Вони притаманні багатьом реально існуючим ринкам. Монополістична конкуренція існує серед великої кількості виробників, які відносно легко входять на ринок і мають обмежений контроль над цінами. Олігополія виникає між невеликою кількістю фірм, умови входження яких на ринок обмежені необхідністю великих інвестицій, які мають певний вплив на ціни і ведуть між собою нецінову конкуренцію.

Виділяють також сумлінну і несумлінну конкуренцію. Сумлінна конкуренція відбувається через зниження виробничих витрат, поліпшення якості продукції і т.п. Прикладом несумлінної конкуренції є використання чужих товарних знаків, намагання вплинути на постачальників або посередників, невідповідність споживчих характеристик товару тим, які задекларовані виробником чи продавцем.

Конкуренцію можна поділити також на внутрішньогалузеву (існує між виробниками в межах однієї галузі, веде до зниження витрат виробництва), міжгалузеву (існує між виробниками з різних галузей, відбувається через механізм вирівнювання норми прибутку) і міжнародну (виникає на світовому ринку, має ознаки і внутрішньо- і міжгалузевої конкуренції).

6. Економічні функції держави. Роль податків і державних видатків в економічній політиці держави

У ринковій економіці економічні функції держави визначаються основними недоліками ринку, існуванням суспільних благ, монополізацією виробництва. Основними недоліками ринку є: відсутність досконалої конкуренції, зовнішні ефекти (позитивні чи негативні), недосконалість інформації, економічна нестабільність. Тому функціями держави є: 1) розробка та прийняття законодавчих актів, які створюють правові засади функціонування економіки; 2) виробництво громадських благ; 3) антимонопольне регулювання; 4) перерозподіл доходів з метою соціального захисту населення; 5) визначення обсягів побічних позитивних чи негативних наслідків, обгрунтування соціальних витрат на виробництво чи споживання благ, що не можна врахувати тільки на основі ринкового механізму; 6) макроекономічна стабілізація (антициклічні, антиінфляційні міри, боротьба з безробіттям).

В перехідній економіці держава повинна:

• удосконалювати механізм приватної власності, сприяти конкуренції;

• поглиблювати приватизаційні процеси;

• усувати адміністративні тяганини та бюрократизм, стимулювати малий бізнес;

• легалізовувати тіньову економіку.

Основне завдання держави у перехідній економіці - це створення умов

для досягнення максимальної прибутковості від функціонування підприємств у перехідному до ринку середовищі.

Перерозподіл доходів відбувається з допомогою фіскальної політики (державних видатків, податків, трансфертів). Збільшення державних видатків, трансфертів та зниження податків є основним методом стимулювання сукупного попиту. Збільшуючи сукупний попит, держава отримує здатність відновлювати повну зайнятість і зменшувати безробіття.

Податки забезпечують приблизно 90 % доходів будь-якої держави. Податкові системи поділяються на прогресивні та пропорційні. За прогресивної системи податкова ставка із зростанням доходу збільшується, а за пропорційної вона є сталою. Податки поділяються на прямі (стягуються безпосередньо з індивідів або фірм) і непрямі (включаються в ціну товарів і послуг). Мито – це податок на імпортні товари.

Основними напрямами видатків державного бюджету є: 1) національна оборона; 2) утримання державного апарату; 3) фінансування бюджетного сектора економіки; 4) соціальні видатки; 5) фінансування економіки; 6) проценти за державний борг.