2. Макроекономіка і мікроекономіка як складові економічної теорії. Завдання, предмет та показники макро- і мікроекономіки
У 1890 р. англійський економіст А.Маршалл видав свою працю “Принципи економікс”, і з цього часу назва економічної теорії з політичної економії змінюється на західний варіант “економікс”. Українською мовою “економікс” перекладається (з 1905 р.) як економічна теорія або аналітична економія. Переваги економікс в тому, що ця наука: 1) розкриває механізм функціонування ринкової економіки; 2) позбавлена будь-яких ідеологічних впливів; 3) широко використовує моделювання; 4) не вживає терміну “виробничі відносини”; 5) дозволяє створити оптимізаційну модель ведення господарства, за якої максимальна вигода досягається за мінімальних витрат виробничих ресурсів.
Із другої половини XX ст. економікс починає вивчатися як макроекономіка та мікроекономіка. Останні формують два рівні або дві складові економікс або економічної теорії.
Макроекономіка вивчає проблеми, що охоплюють національну економіку в цілому: показники національного виробництва, рівня зайнятості та рівня цін; споживання та інвестиції, економічне зростання; економічні коливання і безробіття; інфляцію та методи її подолання; монетарну і фіскальну політики тощо.
Основоположником макроекономіки вважається англійський економіст Дж.М.Кейнс, який у своїй всесвітньо-відомій праці “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936 р.) сформував нові принципи державного регулювання національної економіки. Саме він використав новий поняттєвий апарат, запровадив такі категорії як сукупний попит і сукупна пропозиція, гранична норма до заощадження і споживання, повна зайнятість тощо.
Мікроекономіка вивчає структурні елементи національної економіки, її проблеми стосуються переважно фірм, галузей, індивідуальних ринків. До проблем мікроекономіки відносимо: аналіз попиту і пропозиції; цінову еластичність; встановлення рівноважних цін; максимальні і мінімальні ціни; поведінка споживача і виробника на ринку; теорію виробництва і граничного продукту; ринкові моделі тощо.
Основоположником мікроекономіки вважається англійський економіст А.Маршал. Теоретико-методологічну основу мікроекономіки започаткував маржиналізм, що виник в 70-ті роки XIX ст. маржинальний означає граничний (додатковий).
Маржиналізм використовує такі основні принципи: 1) раціональної поведінки споживача і виробника; 2) обмеженості виробничих ресурсів; 3) застосування граничного аналізу і оптимізаційних моделей в економіці.
Основні проблеми економічної організації. Виробничі ресурси і проблема вибору. Крива виробничих можливостей
Потреби людей є безмежними. Це обгрунтовує економічний закон зрос-
тання потреб. Потреби задовільнаються певними благами, для виробництва яких потрібні економічні ресурси: земля (природні ресурси), праця, капітал, підприємництво, інформація. Ресурси, в свою чергу, характеризуються як обмежені, а часто – рідкісні. У зв’язку з цим перед національною економікою постає проблема вибору, яка описується наступними питаннями: Що виробляти ? Як виробляти ? Для кого виробляти ? Вирішення цієї проблеми ілюструє крива виробничих можливостей:
У
статкування
*В точка А – досяжна, але неефективна
точка В – недосяжна
оптимальний
обсяг
виробництва
*А
Продукти
харчування
Для того щоб збільшити обсяг виробництва одного товару (наприклад, продуктів харчування), необхідно відмовитися від виробництва певної частини другого товару (устаткування). Крива виробничих можливостей є опуклою, а не прямою. Це пов’язано з дією закону зростання альтернативної вартості, суть якого полягає в тому, що для отримання додаткової одиниці потрібного товару доводиться відмовлятися від щораз більшої кількості одиниць іншого товару.
Усі точки на кривій виробничих можливостей відповідають оптимальному обсягу виробництва за даних умов. Точка А, яка перебуває всередині кривої, характеризує ситуацію, за якої ресурси використовуються неефективно. Точка В, яка перебуває назовні кривої, показує, що виробництво за даної кількості ресурсів є неможливим. Якщо крива виробничих можливостей переміщається вправо, то це говорить про збільшення виробництва обох продуктів, тобто економічне зростання.