58. Олігополія. Характерні ознаки та цінові моделі олігополії

Олігополія – це така ринкова структура, при якій домінує невелике число продавців, а вхід в галузь нових виробників обмежений високими бар’єрами. Характерними ознаками олігополії є: небагаточисельність фірм в галузі, високі бар’єри для вступу в галузь, загальна взаємозалежність; товар може бути як диференційованим, так і стандартизованим.

Поки що не вироблено загальної теорії олігополії, але існують різні моделі поведінки олігополістів.

Моделі ціноутворення при олігополії:

1. “ламана” крива попиту, що розглядає поведінку олігополістів в умовах високого ступеня невизначеності. Олігополістичні фірми конкурують між собою, змови з приводу цін між ними немає. Результат буде визначатися поведінкою конкурентних фірм при зміні ціни одного з учасників олігопольного ринку. Коли між олігополістами немає таємної змови, то в разі зниження ціни конкуренти наслідуватимуть приклад фірми, що першою зробила цей крок; у разі підвищення ціни – ігноруватимуть її (витісняючи конкурента з ринку, збільшуючи обсяг продажу за його рахунок);

2. олігополія, що заснована на таємній змові: таємна змова має місце, коли фірми досягають безпосередньої або мовчазної згоди на те, щоб зафіксувати ціни, розділити або розподілити ринки чи іншим чином обмежити конкуренцію між собою. В цьому випадку олігополія наближується до монополії;

3. ціноутворення за лідером, коли отримує розвиток практика, згідно з якою “пануюча” фірма, тобто лідер, встановлює ціну на свою продукцію. Лідером, зазвичай, виступає найбільша і найефективніша фірма в галузі. Лідер встановлює ціну, що максимізує його прибуток, а всі решта фірм сприймають ціну лідера і більш - менш автоматично слідують за нею;

4. ціноутворення за принципом “витрати плюс”: у цьому разі олігополіст використовує методику для визначення витрат на одиницю продукції, а до витрат додається надбавка для того, щоб визначити ціну.

59. Ринок праці та його особливості. Суть, форми та моделі визначення заробітної плати

Доходи домогосподарств, або особисті доходи – це сума грошових коштів та продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період часу, як правило, за рік. Складові грошових доходів: оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та власності (процент, дивіденди, рента та ін.) і соціальні трансферти (пенсії, стипендії, допомога у зв’язку з безробіттям).

Усі грошові доходи, отримані домогосподарствами, без урахування оподаткування і зміни цін називають номінальними особистими доходами. Якщо з номінальних особистих доходів вирахувати особисті податки, отримаємо номінальні використовувані доходи (це та частина грошового доходу, якою домогосподарства остаточно володіють і можуть розпоряджатися на свій розсуд).

Зарплата – найважливіший вид грошового доходу. Це ціна трудових послуг, які надають наймані працівники різних професій. Номінальна зарплата – це сума грошей, отримана найманим працівником за певний проміжок часу. Реальна зарплата – номінальна зарплата, скоригована на інфляцію. Зарплата є відрядна і почасова. Найпоширенішою є почасова.

Ринок праці є найбільш розгалуженим, що зумовлено потребами економіки в різних видах праці. Він формується на основі попиту на працю і пропозиції праці. Попит на працю є похідним від попиту на товари і послуги, що виробляє економіка, а також залежність від продуктивності праці та її кваліфікації. Пропозиція праці визначається часткою працездатних у загальній чисельності населення , свободою вибору власника праці, демографічною ситуацією в країні та рівнем заробітної плати.

Ринок праці має наступні особливості:

1. продавцями послуг праці є домогосподарства, а покупцями виступають фірми;

2. важливу роль на ринку праці відіграють профспілки і держава;

3. зниження зарплати викликає певне соціальне напруження в суспільстві;

4. попит на працю є похідним попитом.

На ринку праці фірми досягають максимального прибутку, коли граничні витрати на наймання виробника співпадають з граничним доходом, який він заробляє для фірми (MCL = MRL).

В мікроекономіці розглядають такі моделі визначення зарплати: 1) ринок

чистої конкуренції; 2) монопсонія; 3) моделі з урахуванням ролі профспілки; 4) модель двосторонньої монополії.