Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
metoduchka zavtra ekzamen.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2.25 Mб
Скачать

42. Корисність товару: суть, властивості та одиниця виміру. Гранична, загальна і середня корисність. Закон спадної граничної корисності

Корисність товару – це його властивість задовільняти потреби, бажання, смаки і вподобання споживача. Корисність має дві властивості: 1) вона є різною для різних людей; 2) корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин.

Теорія корисності передбачає, що ціна, яку готовий заплатити покупець на ринку за товар, є категорією суб’єктивною.

Розрізняють граничну, загальну і середню корисність.

Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, яку отримує людина від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. Існує закон спадної граничної корисності, за яким гранична корисність товару зменшується в міру збільшення споживання одиниць товару. Закон спадної граничної корисності передбачає, що усі решта чинників, такі як дохід, смаки і вподобання, є постійними величинами. Загалом цей закон поширюється на абсолютну більшість товарів, хоча є і винятки. Наприклад, антикваріат, колекціонування марок, алкоголь тощо.

Загальна корисність (TU) – це корисність, яку отримує споживач від використання товару загалом. Вона обчислюється як сума граничної корисності.

Середня корисність (AU) – це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Теорія корисності має недолік. На практиці не знайдено методу для відносного визначення корисності, тобто показника, що міг би визначити ступінь корисності. Економісти допускають, що корисність визначається умовно і називають одиницю виміру – ютиль або утиль (від англ. utility - корисність). Вважається, що кожен товар має певну кількість ютилів (U), або певну кількість одиниць корисності чи задоволення.

43. Гранична корисність грошей та визначення стану рівноваги споживача на ринку. Парадокс вартості

Щоб досягти максимальної загальної корисності та стану рівноваги,

споживач має витрачати гроші в такий спосіб, щоб гранична корисність у розрахунку на грошову одиницю була постійною. Тобто кожна додатково витрачена гривня, незалежно від того, на що вона витрачена, має принести таку саму додаткову корисність, як і попередня.

MU тов.А MU тов.В

Л = -------------- = --------------- - умова рівноваги споживача та отримання ним

P тов.А P тов.В максимальної загальної корисності

де л- це гранична корисність грошей

Гранична корисність грошей повинна бути постійною під час купівлі нових товарів, у той час як гранична корисність товару зменшується при купівлі кожної наступної його одиниці.

Чим вища гранична корисність товару, тим вища ціна на цей товар. Отже, ринкові ціни відображають граничні корисності товарів.

Ранні економісти зіткнулися з парадоксом вартості: чому вода, що є необхідною для життя, має досить низьку ціну, а діаманти – навпаки ? Пояснити цей парадокс можна лише на основі теорії граничної корисності. Вода дешева, бо її багато. Гранична корисність води низька, а звідси – низькі ціни. Діаманти дорогі, бо їх кількість обмежена. Гранична корисність діамантів висока, а тому і висока ціна.

Звідси можна зробити висновок: ціни на товари і послуги залежать від граничних корисностей товарів. Чим нижчий ступінь задоволення від споживання додаткової одиниці товару, тим меншу ціну люди платитимуть за цей товар, і навпаки. Одночасно отримуємо альтернативне пояснення до кривої попиту: якщо гранична корисність зменшується із збільшенням кількості одиниць споживання товару, то тільки зниження ціни може примусити покупців купувати більшу кількість товару.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]