40. Особливості сільського господарства як галузі економіки. Державна політика цін на сільськогосподарську продукцію в ринковій економіці

Сільське господарство – найбільш конкурентоздатна галузь, яка наближається до умов досконалої конкуренції, а його виробництво залежить від природно-кліматичних умов. Попит на продукцію сільського господарства є нееластичним, через що зміна доходів фермерів перебуває в прямій залежності від зміни цін. За сприятливих природно-кліматичних умов пропозиція с/г продукції зростає, що спричиняє зниження цін та зменшення доходів фермерів, а за несприятливих - пропозиція зменшується, ціни підвищуються та доходи фермерів збільшуються. Все це вимагає державної підтримки для розвитку сільського господарства та регулювання цінової політики на ринку сільгоспродуктів.

Державна політика цін на сільськогосподарську продукцію в ринковій економіці передбачає використання програм, в основу яких закладено концепцію мінімальних цін. Найбільш популярними серед цих програм є:

1. програма підтримки цін в сільському господарстві, за якої держава виконує роль покупця, скуповуючи надлишок величини пропозиції за гарантованими нею мінімальними цінами (Pmin > P*). Саме це спричиняє вагомий економічний ризик, так як надлишкову пропозицію потрібно зберігати та знову ж таки продавати, що вимагає додаткових державних витрат. В той же час програма досягає основної мети – це стабілізація цін і фермерських доходів.

P

D S

Pmin

P* Уряд

0 Q2 Q* Q1 Q

2. програма субсидіювання або компенсації різниці цін в сільському господарстві. За даної програми продукти реалізуються за низькими цінами попиту, які визначають самі покупці, а різниця між гарантованими мінімальними цінами і цінами попиту компенсується у вигляді субсидії:

P S

D

Pmin

Субсидія

P*

P попиту

0 Q* Q1 Q

3. програма управління пропозицією, що передбачає зменшення пропозиції через встановлення відповідних квот та підвищення ринкових цін. А це за умови Ed < 1 спричиняє збільшення фермерських доходів. Дана програма не досягає успіху, коли резервуються гірші земельні ділянки, в силу чого пропозиція сільськогосподарських продуктів майже не зменшується.

41. Мікроекономічний аналіз податків і субсидій.

Вплив поштучних податків і субсидій на пропозицію

та їх розподіл в залежності від цінової еластичності попиту

і пропозиції

Предметом дослідження мікроекономіки є поштучні податки і субсидії. Розрізняють два види поштучних податків:

1) акордний – накладається на кожну одиницю товару незалежно від його ціни. Внаслідок чого збільшення витрат на виробництво спричиняє зменшення пропозиції і паралельне переміщення кривої S вліво. Це в свою чергу підвищує ринкову ціну, яку називають новою ціною пропозиції. Акордний податок обчислюється як різниця між новою і старою цінами пропозиції за певну кількість товару і на графіку зображається через вертикальну відстань між кривими пропозицій. Цей податок сплачують як виробники (продавці), так і споживачі (покупці). Співвідношення, в якому податок розподіляється при сплаті між покупцями і продавцями визначається еластичністю попиту і пропозиції. Завжди більш нееластична сторона ринку сплачує більшу частину податку. Зобразимо на графіку встановлення акордного податку та його розподіл, коли Ed > Es:

P P1 – нова ціна пропозиції;

S1 P2 – стара ціна пропозиції;

P1 S P1P2 – акордний податок;

P* C P1P* - акордний податок для

споживача:

P2 B D P2P* - акордний податок для

виробника

0 Q* Q

2) податок з додаткової вартості – це фіксований відсоток податку, що залежить від ціни товару. При його встановленні збільшення витрат виробництва спричиняє зменшення пропозиції і непаралельне переміщення кривої S вліво. Всі решта процеси відбуваються аналогічно, як при акордному оподаткуванні. Змоделюємо податок з додаткової вартості за умови Ed < Es:

P

P1 S1 S

C

P*

B

P2

D

0 Q* Q

Важливим інструментом активізації економічної діяльності щодо збільшення випуску продукції і зниження ринкових цін є субсидії. Субсидія – це “зворотний” податок, який надає уряд. Розрізняють два види поштучних субсидій:

1. акордна субсидія – надається на виробництво кожної одиниці товару, незалежно від його ціни;

2. на додаткову вартість – надається у вигляді фіксованого відсотку грошей, що залежить від ціни товару.

За поштучної субсидії витрати на виробництво зменшуються, пропозиція

зростає і крива S переміщається вправо (за акордної – паралельно, на додаткову вартість – непаралельно). Це спричиняє зниження ринкової ціни.

Поштучні субсидії розподіляються у вигляді доходу між виробником і

споживачем, а співвідношення цього розподілу буде залежати від Ed i Es. Завжди більш нееластична сторона ринку буде отримувати більшу частку доходу від поштучної субсидії. Для графічного зображення поштучної субсидії можемо використати два попередні графіки, розуміючи, що субсидія – це “зворотній” податок.