Економічний цикл і його фази. Причини економічних коливань. Прогнозування ділового циклу
Зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості й доходах
називають економічними коливаннями або діловими циклами. Ділові цикли неоднакові в часі, хоча мають одні і ті ж фази: 1) піднесення; 2) вершину; 3) спад; 4) дно.
вершина
спад
піднесення
дно
Вихідною фазою економічного циклу є спад (криза), яка порушує хід економічного розвитку і характеризується падінням ВВП, зростанням безробіття, зменшення реальної заробітної плати і прибутків.
В макроекономіці не існує єдиної теорії економічного циклу.
Найбільш значні причини економічних коливань:
екстернальні теорії шукають основні причини економічних коливань у чинниках, які лежать поза межами економічної системи (війни, міграція робоча сила, технологічні інновації, наукові прориви);
інтернальні теорії шукають основні причини економічних коливань усередині самої економічної системи (грошовій масі, інвестиціях, цінах, сподіваннях). Наприклад, монетарна теорія розглядає економічні коливання як суто грошове явище.
В кінцевому підсумку циклічні коливання спричиняються суттєвими
змінами в сукупному попиті або сукупній пропозиції.
Антикризова політика скерована на регулювання коливань економічної
активності в суспільстві в періоди передкризових станів і недопущення розвитку економічних криз.
Економічні коливання негативно впливають на прибутки фірми і доходи населення. Тому економісти намагаються передбачити траєкторію ділового циклу. Для цього використовують моделювання, що дає змогу передбачити майбутню поведінку величезної кількості змінних. Прогнозування нині стало точнішим, але не абсолютно точним. Автоматичні стабілізатори, застосування монетарної і фіскальної політики дозволяють уникати глибоких економічних спадів.
Попит. Закон попиту. Крива попиту. Основні чинники попиту
Попит – це кількість продукту, яку споживачі можуть купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу. Згідно закону попиту, чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі і навпаки. Отже, закон попиту відображає обернену залежність між зміною ціни продукту і зміною величини попиту на нього. Графічне зображення цієї залежності називають кривою попиту,
P
де Р – ціна товару;
Qd – величина (кількість, обсяг) попиту;
D – попит на товар
D
O Qd
Спадна траєкторія кривої попиту обумовлена трьома причинами: 1) ефектом доходу і ефектом заміщення; 2) законом спадної граничної корисності; 3) моделями “кривих байдужості”.
На криву попиту впливають цінові і нецінові чинники. Вплив цінових чинників спричиняє рух по кривій попиту:
P
P1
P2
D
O Q1 Q2 Qd
Вплив нецінових чинників приводить до зрушення кривої попиту вправо (збільшення попиту) або вліво (зменшення попиту).
P
Збільшення
Зменшення
D1
D
D2
O Qd
До нецінових чинників відносяться: смаки споживачів, ціни на інші товари (замінники і взаємодовнюючі), доходи, розміри багатства, інфляційні очікування.
Необхідно розрізняти зміну величини попиту (Qd) і зміну попиту (D).
Основною зміною Qd може бути тільки зміна Р (ціни). У цьому випадку крива попиту не змінює свого місця, а відбувається лише рух по кривій попиту вверх або вниз.
Зміною D можуть бути тільки нецінові чинники. У цьому випадку крива попиту переміщається паралельно або вправо (зростання попиту) або вліво (зменшення попиту).