28. Суть інфляції, її причини та види. Наслідки інфляції. Інфляційна ситуація в Україні

Інфляція – процес зростання загального рівня цін, що супроводжується знеціненням грошей. Інфляцію можна виміряти за допомогою двох показників: індексу цін (рівень інфляції) та темпу інфляції.

Ціна ринкового кошику в даному році

Індекс цін = ------------------------------------------------------ * 100 %

Ціна ринкового кошику в базовому році

Індекс цін поточного року – Індекс цін попереднього року

Темп інфляції = ----------------------------------------------------------------------------- * 100 %

Індекс цін попереднього року

Залежно від рівня інфляції розрізняють: 1) помірну інфляцію (ціни зростають до 10 % в рік); 2) голопуючу (від 10 до 100 %); 3) гіперінфляцію (ціни зростають на тисячі % в рік).

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють: 1) інфляцію попиту – сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію; 2) інфляцію пропозиції або інфляцію витрат – виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів. Основними джерелами такої інфляції є збільшення номінальної зарплати та зростання цін на сировину і енергоресурси.

Причини інфляції: грошова емісія, дефіцит держбюджету, монополізм підприємств, зростання чистого експорту, структурні зрушення, надмірні державні видатки, зростання процентних ставок, інфляційні очікування.

Наслідки інфляції: знецінення заощаджень, поглиблення майнової нерівності, втрата цінами своєї регулюючої ролі, гальмування технічного прогресу, зниження стимулів до продуктивної діяльності, зменшення рівня поточного споживання. У людей розвивається інфляційна психологія, що негативно впливає на економіку, руйнується механізм нагромадження грошей.

29. Валюта. Валютні курси та їх види. Способи визначення валютного курсу

Валюта – грошова одиниця країни, яка може обмінюватися на грошові одиниці інших країн. Розрізняють валюти: а) вільно конвертовані; б) частково конвертовані; в) неконвертовані (замкнені).

Пропорцію обміну валют називають валютним, або обмінним курсом. Розрізняють фіксовані та плаваючі валютні курси. Фіксовані – діють на основі міжнародних угод. Наприклад, такі курси встановлені між грошовими одиницями країн Європейського Союзу. Плаваючі валютні курси складаються на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції. Нинішню систему найправильніше було б назвати керованним плаванням валютних курсів: курси валют більшості країн плавають і час від часу Центральні банки країн проводять валютні інтервенції, щоб стабілізувати або змінити ці курси. Номінальний валютний курс – це відносна ціна валют двох країн. Існує два способи визначення валютного курсу: європейське числення або пряме котирування, та британське числення, або обернене котирування. Європейське числення – це визначення кількості національної валюти, яка потрібна для купівлі одиниці іноземної валюти. Британське – оцінює одиницю національної валюти певною кількістю іноземної. Реальний валютний курс – це відносна ціна товарів, що вироблені у двох країнах.

Реальний обмінний курс = Номінальний обмінний курс × співвідношення рівнів цін

Із зниженням реального обмінного курсу експорт зростає, а імпорт зменшується, що збільшує чистий експорт, а стан торгівельного балансу країни за інших рівних умов поліпшується.