Ринок грошей та ринок капіталів. Суть і види процентних ставок. Чинники, що визначають коливання процентної ставки: пропозиція грошей та величина доходу (ввп)
Ринок грошей – це фінансовий ринок, на якому купують і продають
короткострокові грошові інструменти (менше 1 року), наприклад, тримісячні векселі.
Ринок капіталів – це теж фінансовий ринок, на якому купують і продають довгострокові боргові зобов’язання (більше 1 року) та акції.
Ціна грошей називається процентною ставкою – це плата за користування грошей. Є такі види процентних ставок: за вклади, за векселі державної скарбниці, за облігації державної позики, облікові процентні ставки тощо.
Рівень процентної ставки визначається: строком надання позики, ризиком (найменший ризик мають державні облігації, через що їх процентна ставка низька), податковим режимом, адміністративними витратами.
Номінальна процентна ставка визначається за рівнянням Фішера:
і не коригується на інфляцію.
Реальна процентна ставка – це купівельна спроможність певної суми грошей або ж скоригована на інфляцію номінальна процентна ставка:
(номінальна процентна ставка мінус темпи інфляції).
Розрізняють: 1) рівноважну процентну ставку (D i S на гроші збігаються); 2) нерівноважну процентну ставку (D i S на гроші не збігаються). Мобільна процентна ставка утримує ринок грошей у рівновазі. Залежно від динаміки процентної ставки, економічні суб’єкти змінюють структуру своїх активів, що відновлює рівновагу процентної ставки.
Коливання процентної ставки бувають двох видів:
пов’язані з початковою нерівновагою грошового ринку;
внаслідок зміни пропозиції грошей і величини доходу (ВВП).
Коли на грошовому ринку встановлюється процентна ставка нижча за
рівноважну, то Qd > Qs грошей. Економічні суб’єкти почнуть продавати свої облігації, S облігацій зросте, що знизить їх ціну. А це підвищить процентну ставку до рівня рівноважної. За процентної ставки вищої за рівноважну отримаємо Qs > Qd грошей. Економічні суб’єкти почнуть масово купувати облігації, S облігацій зменшиться, що підвищить їх ціну, а це знизить процентну ставку до рівня рівноважної.
Вплив зміни доходу (ВВП) на рівноважну процентну ставку зображається через переміщення кривої D на гроші. Із збільшенням доходу крива D переміщається вправо, що підвищить процентну ставку. Зниження доходу знижує процентну ставку.
Пропозиція грошей. Інструменти регулювання пропозиції грошей: норма резервування, облікова ставка, операції на відкритому ринку
Пропозиція грошей – це кількість грошей, наявна у національній
економіці на певний час. У сучасній економіці переважають поперові гроші, право на випуск яких має національний (центральний) банк, який і визначає пропозицію грошей. Регулювання пропозиції грошей називається монетарною або грошово-кредитною політикою. Національний банк регулює пропозицію грошей, використовуючи три знаряддя:
норму резервування – це процент депозитів (вкладів), які комерційні банки повинні тримати в Центральному банку як обов’язкові резерви. Коли норма резервування підвищується, то пропозиція грошей в економіці зменшується, що призведе до підвищення процентної ставки і навпаки;
облікову (дисконтну) ставку – це процентна ставка, за якої Центральний банк надає позику комерційним банкам. В Україні її називають ставкою рефінансування. Підвищення облікової ставки зменшує пропозицію грошей в економіці і навпаки;
операції на відкритому ринку стосуються купівлі-продажу Центральним банком державних цінних паперів. Якщо НБУ купує державні облігації на відкритому ринку, то кредитні ресурси комерційних банків збільшуються і пропозиція грошей зростає та навпаки.