- •Історія україни Конспект лекцій
- •Тема 1. Вступ. Предмет і завдання курсу „Історія України”. Найдавніше минуле на території сучасної України План
- •1. Вступ. Предмет і завдання курсу „Історія України”. Джерела та історіографія.
- •2. Первісна доба на території сучасної України.
- •3. Виникнення перших державних об’єднань (кіммерійці, скіфи, сармати, грецька колонізація).
- •4. Східні слов’яни у давнину.
- •Тема 2. Княжа доба План
- •Тема 3. Українські землі під владою Литви та Польщі (хiv – перша половина хvіі ст.). Українське козацтво. Запорізька Січ. План:
- •Загарбання українських земель феодалами сусідніх держав. Політичне життя в українських землях.
- •Соціально-економічний розвиток.
- •Козацтво в Україні. Національно-визвольний рух кінця хvі – першої половини хvіі ст.
- •Тема 4. Революційні події в Україні (1648–1676 рр.) План:
- •2. Хід національно-визвольної боротьби протягом 1648-1657 рр.
- •Тема 5. Українські землі наприкінці XVII – XVIII ст. План.
- •Українські землі у іі половині хvіі – хvііі ст.: соціально-економічний розвиток та політичне життя.
- •Антифеодальний та визвольний рух українського народу.
- •1. Українські землі у іі половині хvіі – хvііі ст.: соціально-економічний розвиток та політичне життя.
- •2. Українські землі у іі половині хvіі – хvііі ст.: соціально-економічний розвиток та політичне життя.
- •Тема 6. Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій (кінець XVIII – хіх ст.). План
- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель.
- •3. Основні тенденції розвитку суспільно-політичного руху на українських землях у хіх ст.
- •Тема 7. Україна на початку хх ст. (1900 – 1917 рр.) План
- •2.Україна в роки першої російської революції 1905 – 1907 рр.
- •3. Україна в роки Першої світової війни (1914 – 1918 рр.).
- •Тема 8. Українська національно-демократична революція у 1917-1920 рр. План.
- •2. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави п.Скоропадського.
- •3. Відновлення унр. Державотворча діяльність Директорії.
- •Тема 9. Українські землі між двома світовими війнами
- •2. Суспільно-політичне життя в Україні за часів тоталітаризму.
- •Тема 10. Україна в другій світовій війни та післявоєнний період (1939 – середина 60-х рр.). План:
- •Тема 11. Україна в другій половині 60-х – кінці 90-х рр. Хх ст. План
- •Суспільно-політичне та соціально-економічне життя у другій половині 60-х – першій половині 80-х рр.
- •Наростання кризових явищ в соціально-економічній та суспільно-політичній сферах у 70-х – 80-х рр.
- •Україна в період перебудови (1985–1990 рр.).
- •Тема 12. Україна в роки незалежності. План.
- •1. Становлення української державності. Пріоритети зовнішньої політики України на рубежі хх-ххі ст.
- •2. Суспільно-політичне життя. Створення багатопартійної системи.
- •3. Процес подолання соціально-економічної кризи. Здобутки в галузі науки і освіти.
- •Етнічний склад населення України. Наддніпрянська Україна (до 1917 р.).
- •Західна Україна (кінець хvііі ст. – до 1918 р.).
- •Радянська Україна
- •Незалежна Україна (з 1991 р.)
- •Українська діаспора.
- •Президентські вибори в Україні
- •Рекомендована література (підручники, навчальні посібники, збірники документів):
- •Додаткова література:
Радянська Україна
Протягом 20-50-х рр. ХХ ст. внаслідок воєн, репресій сталінського режиму, епідемій, голодоморів, міграційних процесів чисельність населення в Україні практично не зростала. За результатами І Всесоюзного перепису населення СРСР (1926 р.) в Україні мешкало 29,5 млн. осіб. У 1937 р. населення УРСР скоротилося до 28,4 млн. осіб (на 2,2%). Симптоматично, що в цей час чисельність українців зменшилася в Україні з 23,2 млн. до 22,2 млн. чол. (на 4,3%), частка ж росіян зросла з 2,7 млн. осіб до 3,2 млн. (на 18%).
Болючого удару по демографічній ситуації в Україні завдали „голодомори”, викликані у великій мірі діями радянської влади. В період голоду 1921-1923 рр. в республіці голодувало 36% мешканців, загальна кількість загиблих невідома, але вона складала не менше сотень тисяч чол. В період найбільшого голодомору 1932-1933 рр. в Україні загинуло бл. 3,5 млн. селян, виключно українців. Повні демографічні втрати, включаючи зниження народжуваності в УРСР, сягали 5 млн. осіб. Жертвами штучно створеного голоду 1946-1947 рр. стали понад 1 млн. громадян. У добу колективізації започатковуються масові депортації українського населення у внутрішні регіони СРСР. Доба індустріалізації призводить до того, що частка українців в містах УРСР стає переважаючою: якщо у 1920 р. вона складала 32%, то у 1939 р. – 58%.
На демографічну ситуацію та етнічний склад населення України протягом 1939-1959 рр. впливали різні фактори. Протягом 1939-1941 рр. чисельність населення УРСР за рахунок приєднання Західної України зросло до 41 млн. В той же час без суду і слідства з ново приєднаних земель було депортовано до Сибіру, Казахстану на Північ, окрім 1 млн. поляків, бл. 500 тис. українців. За роки ІІ світової війни прямі втрати УРСР склали до 9 млн. чол. (3-3,5 млн. військовослужбовців та 5,2 – 5,5 млн. цивільних). За іншими даними протягом 1.01.1941 р. – 1.01.1945 р. загальні втрати склали 13,6 млн. чол. До Німеччини за роки війни було вивезено понад 2,4 млн. осіб (остарбайтерів). Подібних людських жертв Україна не зазнавала ніколи. Згадані втрати призвели до серйозного підриву генофонду українського народу, суттєвого зменшення потенціалу його відтворення. Станом на 1946 р. з Європи було репатрійовано до СРСР 1,65 млн. українців (0,46 млн. військовополонених та 1,2 млн. цивільних осіб), з яких кожен п’ятий був висланий до Сибіру. До них у 1944-1949 рр. приєдналися ще понад 200 тис. українців Західної України за приналежність до націоналістичного опору ОУН-УПА.
У післявоєнному процесі врегулювання кордонів між УРСР та Польщею міграція українців з Польщі до України склала 497 тис., 810 тис. поляків були вимушені переселитися до Польщі. Процес відтворення населення України йшов досить повільно (його темпи окрім Білорусії були найнижчими в СРСР) і досягнув, в т.ч. за рахунок приєднання до УРСР у 1945 р. Закарпаття, у 1954 р. Кримської обл., довоєнного рівня лише наприкінці 50-х рр. ХХ ст. Згідно перепису 1959 р. населення України складало 41,9 млн. осіб: українців – 32,2 млн. чол. (76,8% до загальної кількості), росіян – 7,1 млн. (16,9%), євреїв – (2%), поляків – (0,9%). В цей час посилюються процеси русифікації.
Загальна чисельність населення України протягом 60-х – 80-х рр. збільшилась на 10 млн. осіб (на 23,9%), складаючи у 1989 р. 51,4 млн. З них українців – 37,4 млн. (72%, що було найнижчою часткою українців на власних землях за всю їхню історію!). Росіян нараховувалося 11,3 млн. осіб (21,9%).