2. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави п.Скоропадського.

Друге питання передбачає докладний аналіз причин та характеру державного перевороту в Україні. На фоні наростаючого невдоволення політикою Центральної Ради, її неспроможності виконати умови договору, зокрема, щодо хлібних поставок, 29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот, внаслідок якого до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. В історії України розпочався новий період, який тривав біля восьми місяців і дістав назву – період Гетьманату або Української Держави.

Студенти мають знати, що у сучасній історичній науці відсутня однозначна оцінка періоду Гетьманату, при цьому мають місце діаметрально протилежні судження. Так, частина істориків вважає, що це була єдина реальна на той час можливість відтворення української державності, а інші характеризують його як контрреволюційний, антидемократичний і антинародний режим. Обєктивно можна стверджувати, що цьому періоду ( як, втім, і будь-якому іншому) були притаманні, як позитивні, так і негативні риси.

Прийшовши до влади, П.Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади – мав право видавати закони, призначати голову Ради міністрів, затверджувати і розпускати уряд, також він контролював зовнішньополітичну діяльність держави. Суть його державотворчих планів полягала у тому, щоб шляхом встановлення авторитарної форми правління зупинити розвиток революційних процесів, які оцінювались як деструктивні, а потім, спираючись на стабільну ситуацію, створити дієздатний державний апарат, боєздатну армію, провести нагальні політичні та соціально-економічні реформи.

Студенти повинні дати характеристику основних напрямків внутрішньої політики Української Держави: військовому будівництві, аграрній політиці, ставленні різних партій до гетьмана та його уряду, фінансово-кредитній політиці, національно-культурному будівництві та законодавчій діяльності гетьманської адміністрації.

За період свого правління гетьманському уряду вдалося досягти деяких успіхів. Так, в Україні певною мірою стабілізувалося економічне життя – засновувалися банки, відновився залізничний рух. Очевидні зрушення сталися у справі українізації освіти та культури. Засновано Академію наук України. До позитивних моментів можна віднести й розширення кола зовнішньополітичних стосунків Української Держави; проведення судових реформ тощо.

Але ці успіхи стали можливими, насамперед, завдяки присутності в Україні німецько-австрійського окупаційного війська, що виступало основним гарантом державної стабільності. Всі кроки в економіці супроводжувалися непопулярними заходами в сфері соціальної політики. Залишалася нерозвязаною земельна проблема, а практика повернення поміщицьких земель і застосування карних загонів проти селянства, примушувала останніх підніматися на збройну боротьбу проти уряду. Не сприяла зміцненню позицій уряду й наявність серед вищого бюрократичного апарату високого відсотку колишніх російських чиновників, які в переважній своїй більшості сприймали Гетьманат як тимчасову і як плацдарм для відновлення старих дореволюційних порядків і єдиної неподільної Росії. Відкрита орієнтація на інтереси імущих класів не вела до консолідації українського суспільства навколо національної ідеї, а навпаки – поглиблювала розкол у ньому.

Все це зумовлювало нестійкість гетьманського режиму, а опозиція щодо нього, яка виникла з перших же днів після перевороту, дедалі посилювалась. Вже в середині травня 1918 р. опозиція організаційно оформилася в Український Національно-Державний союз, який у серпні перетворився на Український Національний Союз. УНС повів рішучу боротьбу проти гетьманського режиму, а восени взяв курс на повстання.

Дайте характеристику основних напрямків зовнішньої політики Української держави: взаємовідносини з країнами Четверного союзу, вирішення спірних територіальних питань з сусідніми державами, налагодження дипломатичних стосунків з нейтральними країнами.