- •Історія україни Конспект лекцій
- •Тема 1. Вступ. Предмет і завдання курсу „Історія України”. Найдавніше минуле на території сучасної України План
- •1. Вступ. Предмет і завдання курсу „Історія України”. Джерела та історіографія.
- •2. Первісна доба на території сучасної України.
- •3. Виникнення перших державних об’єднань (кіммерійці, скіфи, сармати, грецька колонізація).
- •4. Східні слов’яни у давнину.
- •Тема 2. Княжа доба План
- •Тема 3. Українські землі під владою Литви та Польщі (хiv – перша половина хvіі ст.). Українське козацтво. Запорізька Січ. План:
- •Загарбання українських земель феодалами сусідніх держав. Політичне життя в українських землях.
- •Соціально-економічний розвиток.
- •Козацтво в Україні. Національно-визвольний рух кінця хvі – першої половини хvіі ст.
- •Тема 4. Революційні події в Україні (1648–1676 рр.) План:
- •2. Хід національно-визвольної боротьби протягом 1648-1657 рр.
- •Тема 5. Українські землі наприкінці XVII – XVIII ст. План.
- •Українські землі у іі половині хvіі – хvііі ст.: соціально-економічний розвиток та політичне життя.
- •Антифеодальний та визвольний рух українського народу.
- •1. Українські землі у іі половині хvіі – хvііі ст.: соціально-економічний розвиток та політичне життя.
- •2. Українські землі у іі половині хvіі – хvііі ст.: соціально-економічний розвиток та політичне життя.
- •Тема 6. Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій (кінець XVIII – хіх ст.). План
- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель.
- •3. Основні тенденції розвитку суспільно-політичного руху на українських землях у хіх ст.
- •Тема 7. Україна на початку хх ст. (1900 – 1917 рр.) План
- •2.Україна в роки першої російської революції 1905 – 1907 рр.
- •3. Україна в роки Першої світової війни (1914 – 1918 рр.).
- •Тема 8. Українська національно-демократична революція у 1917-1920 рр. План.
- •2. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави п.Скоропадського.
- •3. Відновлення унр. Державотворча діяльність Директорії.
- •Тема 9. Українські землі між двома світовими війнами
- •2. Суспільно-політичне життя в Україні за часів тоталітаризму.
- •Тема 10. Україна в другій світовій війни та післявоєнний період (1939 – середина 60-х рр.). План:
- •Тема 11. Україна в другій половині 60-х – кінці 90-х рр. Хх ст. План
- •Суспільно-політичне та соціально-економічне життя у другій половині 60-х – першій половині 80-х рр.
- •Наростання кризових явищ в соціально-економічній та суспільно-політичній сферах у 70-х – 80-х рр.
- •Україна в період перебудови (1985–1990 рр.).
- •Тема 12. Україна в роки незалежності. План.
- •1. Становлення української державності. Пріоритети зовнішньої політики України на рубежі хх-ххі ст.
- •2. Суспільно-політичне життя. Створення багатопартійної системи.
- •3. Процес подолання соціально-економічної кризи. Здобутки в галузі науки і освіти.
- •Етнічний склад населення України. Наддніпрянська Україна (до 1917 р.).
- •Західна Україна (кінець хvііі ст. – до 1918 р.).
- •Радянська Україна
- •Незалежна Україна (з 1991 р.)
- •Українська діаспора.
- •Президентські вибори в Україні
- •Рекомендована література (підручники, навчальні посібники, збірники документів):
- •Додаткова література:
Тема 8. Українська національно-демократична революція у 1917-1920 рр. План.
1. Центральна Рада та її Універсали. Проголошення УНР. Війна Радянської Росії проти УНР.
2. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави П.Скоропадського.
3. Відновлення УНР. Державотворча діяльність Директорії.
4. Революція в Західній Україні. Утворення ЗУНР. Акт злуки 22 січня 1919 р.
5. Остаточне встановлення радянської влади в Україні. Підсумки та уроки революцій 1917-1920 рр.
1. Центральна Рада та її Універсали. Проголошення УНР. Війна Радянської Росії проти УНР.
Починаючи вивчати тему, студенти мають усвідомити, що цей короткий період складає цілу історичну епоху за насиченістю й важливістю подій, які відбувалися тоді в Україні. Перша світова війна викликала незадоволення населення існуючою владою в Російській імперії. Наприкінці 1916 – на початку 1917 р. Росію охопила загальнонаціональна криза, яка переросла в Лютневу буржуазно-демократичну революцію. Микола ІІ відрікся від влади, а в Росії встановився демократичний режим. Перемога революції сприяла утворенню двовладдя. Влада формально перебувала в руках Тимчасового уряду, а реальним впливом в столиці користувалася Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів.
Повалення монархії, проголошення демократичної республіки сприяло посиленню національно-визвольного руху пригноблених народів Російської імперії. В національних окраїнах розпочалися національно-визвольні революції. Однією із перших в епіцентрі політичної боротьби опинилася Україна.
Революційні події в Україні розпочалися в березні 1917 р., де, поряд із місцевими органами Тимчасового уряду і радами робітничих, солдатських депутатів, на політичній арені зявилась й третя, національно-демократична влада – Центральна Рада. Її засновниками виступили українські організації й політичні партії. Основними гаслами Центральної Ради, створеної 4 (17) березня 1917 р., стали широка національно-територіальна автономія України в складі федеративної демократичної республіки Росії та українізація всіх сфер суспільного життя.
У квітні-травні 1917 р. спостерігається процес поступового зміцнення впливу Центральної Ради. І Всеукраїнський Національний Конгрес визначає її керівним центром визвольного руху і обирає до її складу ще 118 осіб. Головою Центральної Ради обирається М.Грушевський, заступниками – В.Винниченко і С.Єфремов. Інші представницькі зїзди (військові, селянські, робітничі, партійні) також делегують до складу Центральної Ради своїх представників. Таким чином Центральна Рада поступово перетворюється із по суті міського київського органа у загальноукраїнський представницький орган.
Головним напрямком діяльності Центральної Ради було домагання автономії в складі демократичної Росії. Однак дуже швидко діячів Ради чекало розчарування стосовно намірів російських демократів. У травні 1917 р. Рада розпочинає переговори із Тимчасовим урядом щодо офіційного визнання автономії України. Але центральний уряд не визнає Центральну Раду виразником волі українського народу і відмовляє в справедливих домаганнях українства. У відповідь, 10 (23) червня 1917 р. Центральна Рада оприлюднює свій І Універсал, який проголосив автономію України. У середині червня створюється виконавчий орган влади – Генеральний Секретаріат на чолі із В.Винниченком.
Проголошення універсалу змусило Тимчасовий уряд змінити тактику і піти на переговори із Центральною Радою. Наприкінці червня до Києва для офіційних переговорів приїхали міністри О. Керенський, М. Терещенко та І. Церетелі. Наслідком дводенних переговорів стало ухвалення компромісу, який полягав у тимчасовому знятті вимоги про проголошення автономії України та узгодженні даного питання з Установчими зборами Росії; визнанні Тимчасовим урядом Росії Центральної Ради як легального представництва українського народу; до складу Ради мали увійти представники національних меншин; Центральна Рада мала виробити національно-персональний статус України і підготувати проект усіх законів, які повинні були ухвалити Установчі збори Росії. Названі домовленості лягли в основу ухваленого 3 (16) липня 1917 р. ІІ Універсалу Центральної Ради.
Але втілити в життя дані домовленості цим двом органам влади так і не вдалося. 4 серпня 1917 р. Тимчасовий уряд видав “Інструкцію для Генерального Секретаріату”, яка значно обмежувала права України: Генеральний секретаріат мав стати органом тимчасового уряду; Центральна Рада позбавлялася законодавчих прав; обмежувалася кількість та права генерального секретаріату; українська територія звужувалася до 5 губерній (Київської, Волинської, Подільської, Полтавської, Чернігівської). І хоча Центральна Рада не відкинула цю “Інструкцію”, стосунки між нею і центральним урядом ще більш загострились. Фактично склалася “патова” ситуація, коли Центральна Рада не мала реальної сили, щоб відкрито виступити проти “Інструкції”, а Тимчасовий уряд був не в змозі реалізувати її на практиці.
Протистояння між обома центрами влади було припинено перемогою більшовицького повстання в Петрограді і ліквідацією Тимчасового уряду у жовтні 1917 р. Центральна Рада засудила переворот, створила Комітет з охорони революції і проголосила себе єдиною владою в Україні.
7 (20) листопада 1917 р. Центральна Рада ухвалила ІІІ Універсал, яким заявлялося про утворення Української Народної Республіки й оголошувалася широка програма соціально-економічних реформ. Залишаючись на автономістсько-федералістичній платформі, Центральна Рада не визнала Ради Народних Комісарів за центральний уряд Росії і виступила ініціатором творення федерації на засадах однорідно-соціалістичної влади. Це призвело до конфлікту між РНК і Центральною Радою, що набував дедалі гостріших форм, особливо після негативної відповіді Ради на ультиматум петроградського уряду від 3 грудня 1917 р.
Готуючи відповідь на перше питання, зверніть увагу на жовтневі події в Києві, Вінниці та інших містах України. В самій Україні ситуація дедалі ускладнювалась з посиленням позицій більшовиків, масовим переходом під їх контроль місцевих рад, які брали в свої руки владу над цілими регіонами.
Політичне протистояння досягло апогею після І Всеукраїнського зїзду Рад, який пройшов у Харкові в грудні 1917 р. З’їзд проголосив Україну радянською республікою, її федеративний звязок з Радянською Росією, поширив на Україну дію декретів і розпоряджень РНК, а владу Центральної Ради та її законодавство кваліфікував нечинним.
Тим часом у Бресті розпочались переговори між Центральними державами та Росією, які могли закінчитися заключенням сепаратного миру зі згубними для УНР наслідками. Все це й зумовило рішення Центральної Ради про включення до переговорного процесу. Однак будь-які міжнародні угоди могли набути легітимності лише в разі набуття Україною якісно нового державного статусу – самостійності, відокремлення від Росії. Тому 22 січня 1918 р. Центральна Рада своїм ІV Універсалом проголосила самостійність УНР.
27 січня 1918 р. делегація Центральної Ради заключила Брестський мирний договір із Центральними державами, за умовами якого останні зобовязувалися допомогти звільнити Україну від більшовиків, за що Україна мала постачати в Німеччину і Австро-Угорщину велику кількість хліба й продуктів. На початку березня австро-німецькі частини зайняли Київ, а до кінця квітня 1918 р. майже вся Україна була окупована. Разом із військами Центральних Держав у Київ повернувся український уряд. Повернення Центральної Ради сприймалось населенням без особливого ентузіазму, тому реальний авторитет і вплив її невпинно падали.