46. Сутність науково-дослідного консорціуму (наведіть приклад).

Науково-дослідні консорціуми представляють собою тимчасові об’єднання організацій на договорній основі і на відповідний термін для вирішення конкретних задач.

Консорціум – тимчасове об’єднання промислового і банківськоо капіталу для здійснення спільного великого господарського проекту, учасники якого зберігають свою повну господарську самостійність і підпорядковуються спільно обраному виконавчому органу в тій частині діяльності, що стосується цілей консорціуму.

Така форма співробітництва дає можливість розширити науково-технічну кооперацію на доконкурентних стадіях інноваційного процесу для одержання необхідних наукових знань. Такі знання, які не втілені в патенти, „ноу-хау” і товарні зразки, являються, як правило, невідчужуваним і неконкурентним товаром. Фірми намагаються зменшити витрати на їх одержання за рахунок об’єднання ресурсів зацікавлених компаній. Після завершення спільного проекту кожний учасник має можливість самостійно використовувати результати при розробці конкретної комерційної продукції. На ринку компанії, які були співробітниками, можуть зустрітися в якості конкурентів.

47. Сутність мережевих форм міжфірмового співробітництва у науково-технічній сфері.

Мережні союзи – групи незалежних компаній (постачальників, покупців, виробників), які зв’язані між собою спільними цілями.

По мірі посилення конкуренції інновації вже не можуть здійснюватися в рамках одного окремо взятого інтегрованого промислового підприємства чи навіть в рамках, так званої віртуальної корпорації. В ХХІ столітті широкого поширення набудуть онлайнові мережі постачальників, покупців і виробників.

Нові технології привели до росту складності продуктів, обслуговування, проектування і виробництва. Виробництво більшості продуктів сьогодні основане, як правило, на використанні декількох технологій. Акумулювання всіх цінних якостей під „одним дахом” складно і небажано, так як переваги спеціалізації частіше реалізуються на компонентному, а не системному рівні. Компанії працюють ефективно, коли спеціалізуються на одному компоненті і при цьому утворюють зв’язки з іншими підприємствами, для того щоб управляти системно-рівневою незалежністю.

48. Характерні риси спеціалізованих форм малого інноваційного бізнесу : спін-офф, спін-аут.

У практиці інноваційного підприємництва сформувалися найбільш поширені спеціалізовані форми малого інноваційного бізнесу, такі як впроваджувальні фірми, інжинірингові компанії, спін-офф, спін-аут, проектно-конструкторські організації, венчурні підприємства.

„Спін-офф” – фірми, які відділилися від вузів, незалежних інститутів, спеціальних лабораторій великих промислових корпорацій, організовані з метою комерційної реалізації науково-технічних досягнень, отриманих в результаті виконання крупних проектів „материнськими” компаніями. Основною місією цих підприємств є забезпечення міжгалузевого трансферу технологій. Сприятливі фактори виникнення таких фірм є високий рівень освіти, швидкі технологічні зміни, низький рівень початкових інвестицій, низькі бар’єри входу на ринок. Зв’язки з материнською компанією в цих фірмах офіційно відсутні.

„Спін-аут” – даний тип відрізняється від „спін-офф” характером зв’язків із материнською компанією. „Спін-аут” має в своєму статутному фонді частку материнської компанії, яка здійснює контроль та управління в мажах цієї частки.