1.Становлення та розвиток теорії інновацій.

Зародження Інн. теорії відноситься до початку 20 століття, але питання пов'язані з наук.– техніч. прогресом (НТП) та його впливом на розвиток сусп-ва вивчалися ще в роботах класиків ПолітЕк.

1. Теорія пов'язана з дослідженням Адама Сміта. Він пов'язував НТП з характером розвитку вир-ва і потребами вир-ва.

2. Теорія К.Маркса. Він вважав, що РПС є базисом, а НТП надбудовою, наслідком, а не причиною розвитку вир-ва.

3. Неокласична школа. Її представники вважали, що НТП це заданий фактор при дослідженні ринкової економіки.

4. Кейнсіанська теорія. Ця теорія розглядала економічні процеси у короткостроковому періоді, тому НТП не приділялося достатньої уваги.

5. Лише після 2-ї світової війни представники неокласичного ренесансу довели, що НТП є основним фактором розвитку. Тобто з цього періоду НТП розглядається як фактор вир-ва разом із $ і працею. Але головною постаттю серед фундаторів Інн. теорії є австрійський економіст Йозеф Шумпетер. Саме він ввів в ек. науку поняття Інн. процесу, в своїй роботі “Теорія економічного розвитку”.

2 Основні положення теорії "довгих хвиль" м. Кондратьєва.

М .Кондратьєв проаналізував динаміку економічних показників за 140 років таких країн як Англії, Франції, США, Німеччини і в 1925 р. обґрунтував теорію довгих хвиль або великих циклів кон’юнктури у відповідності до якої суспільне виробництво розвивається циклічно. Показав роль базових технологій і їх вплив на динаміку розвитку суспільства. Він виділив такі базові технології: 1.використання парової машини; 2.розвиток залізниць, телеграфу, автомобілебудування;3.використання електроенергії, радіо;4.розвиток хімічної промисловості. Економічний цикл це інтервал розвитку в часі, впродовж якого відбувається піднесення виробництва, розквіт, а потім його скорочення, застій (депресія), пожвавлення і знову піднесення. На графіку крайні точки розвитку фіксують піднесення і кризу. Циклічні коливання в суспільному виробництві, послідовна зміна стадій пожвавлення виробництва, потім його бурхливе піднесення, розквіт, криза перевиробництва, яка переходить у стадію депресії нерозривно пов’язані з науково-технічним прогресом. Кондратьєв показав, що фаза піднесення починається з пожвавлення ділової активності, тут важливу роль відіграють науково-технологічні відкриття, винаходи, які впливають на зміну економічної кон’юнктури, ділову активність. На стадії занепаду хвилі виникає активність науково-технічної діяльності, результатом якої є докорінне оновлення обладнання, створення нових товарів, нових галузей, нових ринків, нових робочих місць. Спостерігається зміна технологічної парадигми, що в кінцевому підсумку виводить країну із кризи. Феномен циклу це його періодичність повторення. Кондратьєв у книзі „Довгі цикли кон’юнктури” підкреслює, що хвилеподібний рух являє собою процес відхилення від стану рівноваги, до якої прагне економіка. Кондратьєв довів, що є три типи хвиль – короткі (приблизно 3 роки), середні (15 років), довгі (60 років) і всі вони впливають на економічну кон’юнктуру. Він виділяє три типи рівноваги: рівновага „першого порядку” – попит і пропозиція (ринкові зміни по відношенню до відповідного виду продукції); рівновага „другого порядку” – переливання капіталу в нове обладнання, машини, модернізацію виробництва (зміна активної частини капіталу); рівновага „третього порядку” – зміна виробничої структури, сировинної бази, джерел енергії кваліфікації та умов праці, тобто зміна пасивної частини капіталу. Відхилення від першого типу рівноваги приводить до коротких хвиль, другого типу – до середніх, третього – до довгих. Короткі цикли на занизуються на середні, середні на довгі. Основною закономірністю великих циклів є науково-технічні винаходи, відкриття, змінитехнологічного укладу. Зараз практично всі дослідники підтримують циклічну концепцію розвитку економіки.

3 Що таке інноваційний цикл? Поясніть сутність циклічної концепції розвитку.

Циклічність – це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабах щонайменше національної економічної системи до іншої. Епіцентром циклічного руху є криза, у якій поєднується межа і імпульс зростання економіки. Економічний цикл це інтервал розвитку в часі, впродовж якого відбувається піднесення виробництва, розквіт, а потім його скорочення, застій (депресія), пожвавлення і знову піднесення. На графіку крайні точки розвитку фіксують піднесення і кризу. Циклічні коливання в суспільному виробництві, послідовна зміна стадій пожвавлення виробництва, потім його бурхливе піднесення, розквіт, криза перевиробництва, яка переходить у стадію депресії нерозривно пов’язані з науково-технічним прогресом.

Фаза піднесення починається з пожвавлення ділової активності, тут важливу роль відіграють науково-технологічні відкриття, винаходи, які впливають на зміну економічної кон’юнктури, ділову активність. На стадії занепаду хвилі виникає активність науково-технічної діяльності, результатом якої є докорінне оновлення обладнання, створення нових товарів, нових галузей, нових ринків, нових робочих місць. Спостерігається зміна технологічної парадигми, що в кінцевому підсумку виводить країну із кризи. Феномен циклу це його періодичність повторення. Кондратьєв у книзі „Довгі цикли кон’юнктури” підкреслює, що хвилеподібний рух являє собою процес відхилення від стану рівноваги, до якої прагне економіка.

В країнах з ринковою економікою, економіка ґрунтується на постійному оновленні технологічної бази виробничої діяльності, зміні технологій, технологічних устроїв. Спонукають до таких змін економічні мотиви – прагнення підприємців до підвищення норми прибутковості. Її зменшення внаслідок широкої дифузії інновацій у галузі змушує підприємців до постійного інноваційного пошуку, що прискорює темпи НТП і сприяє підвищенню продуктивності праці у всіх сферах діяльності. Це, в свою чергу, зумовлює соціально-економічне зростання суспільств, підвищення рівня життя населення, відкриває нові можливості розвитку особистості, творчого потенціалу, а значить, створює умови для нового витка НТП.