Ділянка "навчання"
На цій ділянці знову народженої технологічної ідеї йде накопичення досвіду тих дослідників, які реалізують ідею. Саме вони і "навчаються". Початковий процес навчання представляє із себе процес періодичного зіткнення з черговими технологічними труднощами, подолання яких і дозволить реалізуватися технологічної концепції у всій своїй красі. Дослідники у цей період уподібнюються ежикам в тумані, які, рухаючись по лісі проблем, "втикана" в чергове дерево. Таких дерев на початку народження ідеї багато (і вони товщі), але по мірі просування до краю лісу проблем і дерев стає менше, і самі вони слабкіше, тому важливо, щоб напрямок виходу з лісу (концепція) спочатку було вибрано правильно. В період навчання технології S-крива має пологий характер - вкладені в розвиток продукту ресурси ще не дають гарною віддачі. Нові ідеї часто нагадують тільки що народжених лошат скакових коней. Вони страшно незграбні, але в них укладені великі можливості для виявлення яких потрібно багато грошей.
Історія техніки і бізнесу вся рясніє прикладами, що підтверджують сказане; спочатку народжується технологічна концепція (ідея), а потім технологія регламентується (доводиться), до неї звикають самі виробники (навчається), і тільки після цього технологія переходить в період підвищеної віддачі.
Ділянка підвищеної віддачі технології
На цій ділянці основні технологічні проблеми вирішені. На це пішло, можливо, багато часу, але тепер кому б то не було наздогнати новаторів нелегко - будь-яка інша фірма повинна буде пройти свою ділянку навчання, навіть, якщо їй вдасться взяти цю технологію на озброєння. Новатори ж (їх ще називають в цій теорії атакуючими), оскільки вони "атакують" стару технологію, вже вирішили майже всі проблеми і нестримно набирають обертів.
На цій ділянці додаткові вкладення в розвиток технології дають різке поліпшення продукту, а виробництво його все більш оптимізується.
Проте настає такий момент, коли додаткові вкладення вже не приводять до великих успіхів. З'являються нові обмеження для технології (наприклад, подальше зменшення розміру мікросхем і підвищення ступеня інтеграції неможливо через що встають на весь зріст проблем з відведенням тепла від кристала). Доводиться витрачати все більш великі кошти на подолання труднощів - придумувати "доповнення" і "примочки" до концепції. Технологія насичується.
Ділянка насичення технології
На даній ділянці технологія отримала такий розвиток, що стали проявлятися фактори, що обмежують її подальше вдосконалення в рамках прийнятої концепції. Тепер колишнім новаторам пора змінювати концепцію, активно замислюватися над новою - більш ефективною технологією. Якщо вона не зробить цього, це зробить хтось інший, побудувавши свою справу на кістках переможених конкурентів.
Для того, щоб s-образна крива мала практичне значення один або кілька конкурентів повинні наближатися до межі для своєї технології, тоді як інші, можливо, з меншим досвідом - вивчають альтернативні технології з більш високими межами.
Періоди переходу від однієї групи продуктів або процесів (технології) до іншої називаються ТЕХНОЛОГІЧНИМИ РОЗРИВАМИ (ТР) або "переломними точками", хоча це, звичайно ж, не Тимчасова точка, а певний відрізок часу. (Рис.5). Під час ТР починає формуватися нова s-образна крива. Але не на основі старої кривий, а на базі абсолютно нових та іншого типу знань. Приклади:
- електронні лампи -> напівпровідники;
- гвинтові літаки -> реактивні;
- натуральні миючі засоби -> синтетичні;
- грамплатівки -> магнітна стрічка і компакт-диски;
- газовані напої "кока" -> газовані соки;
- металеві -> керамічні двигуни;
класичне управління двигунами -> мікропроцесорне управління.
18. Визначте п‘ять типів науково-технічних організацій?
За змістом діяльності протягом кількох років у нашій країні виділялося п'ять типів науково-технічних організацій: · Інститути - організації, спеціалізовані на фундаментальних дослідженнях і відповідальні за розвиток в певній галузі науки; · Науково-дослідні інститути - галузеві організації, спеціалізовані на прикладних дослідженнях і відповідальні за науково-технічний рівень певної галузі виробництва або науково-технічний напрямок; · Проектні, конструкторські, технологічні організації, інститути техніко-економічних досліджень - галузеві організації, спеціалізовані відповідно на конструкторських, технологічних, проектних (для будівництва) або організаційних розробках, відповідальні за ефективність продукції, технології, проектів, організації виробництва в даній галузі. Сюди ж можуть бути віднесені організації обслуговують ті чи інші інститути; · Монтажно-налагоджувальні управління, організаційно-технічні, а також центри НОТ, спеціалізовані на освоєнні розробок; · Інститути науково-технічної інформації та інші організації, зайняті поширенням нововведень.
19. Яка роль інтелектуальної власності в інноваційній діяльності?
Сутність інтелектуальної власності проявляється тільки в контексті прав власності і має дуалістичну природу: економічний аспект полягає в тому, що право на результат інтелектуальної праці забезпечує його власнику виключне право на розпоряджання цим результатом, а моральний – втілюється у праві авторства.
Економіка інтелектуальної власності, або інтелектуальна економіка – це галузь знань, яка вивчає теорію і практику функціонування ринкових структур та механізмів взаємодії суб’єктів економічної діяльності, пов’язаних з інтелектуальним капіталом.
Інтелектуальна власність є складовою інтелектуального капіталу. Як капітал, інтелектуальна власність розглядається з точки зору витрачання капіталу на освіту або придбання підприємцем нематеріальних активів, що здійснюються з метою його приросту.
Інтелектуальну власність можна розглядати і як інвестицію, яка поділяється на капітальну (придбання нематеріального активу, який підлягає амортизації) та фінансову (пряму), якою передбачають внесення нематеріальних активів до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт, придатний для виробництва і ринку, є найважчим етапом у ланцюгу, що зв’язує науку, винахідника зі споживачем. При цьому потрібно враховувати домінанти ринку, потреби споживача і мати досвід технологічного підприємництва.
На цій основі слід розглядати такі складові трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт:
1) людські ресурси – це кількість працюючих з вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розроблення інтелектуального продукту;
2) інтелектуальний продукт – це результат розумової, інтелектуальної праці; продукт творчих розумових зусиль, що має змістовне значення для певного інтелектуально підготовленого кола осіб, втілений на матеріальному носії;
3) людський капітал – це оцінена вартість робочої сили, інтелектуальних зусиль одного чи сукупності працівників вищого рівня кваліфікації, які є у процесі розроблення інтелектуального продукту;
4) нематеріальні активи – прийняті на баланс об’єкти права інтелектуальної власності;
5) емісія – випуск акцій, збільшення статутного капіталу.
Як бачимо, між наведеними поняттями є суттєва різниця: людські ресурси – кількість працюючих; інтелектуальний продукт – це результат їх розумової діяльності, праці; людський капітал – це оцінена вартість людських ресурсів, їх інтелектуальних зусиль.
Важливою складовою в цьому процесі є інновації, створені людськими ресурсами, що є інтелектуальними ресурсами, якими фірма може володіти. Тому головне завдання керівництва фірми (менеджера) – трансформувати інтелектуальну власність в інтелектуальні активи. Інтелектуальні активи, як і людський капітал, є складовими інтелектуального капіталу, якщо розглядати їх з вартісної позиції.
Виходячи з цього, інтелектуальний капітал як авансована вартість складається в господарському обігу з двох складових: людського капіталу та інтелектуальних активів (нематеріальних активів).
Інтелектуальні активи – це вартість інтелектуальних ресурсів, які в господарському обігу мають форму нематеріальних активів, це вартість об’єктів права інтелектуальної власності.
20. Які характеристики ризиків використовуються в практиці інноваційного менеджменту? Перелічіть методи пониження рисзиків або захисту від них.
Таким чином, у загальному вигляді ризик в інноваційній діяльності можна визначити як ймовірність втрат, що виникають при вкладенні організацією коштів у виробництво нових товарів і послуг, у розробку нової техніки і технологій, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку, а також при вкладенні коштів у розробку управлінських інновацій, які не принесуть очікуваного ефекту.
Уникнути повністю ризику в інноваційній діяльності неможливо, так як інновації і ризик - дві взаємопов'язаних категорії.
Одним зі способів зниження інноваційного ризику є диверсифікація інноваційної діяльності, яка полягає у розподілі зусиль розробників (дослідників) і капіталовкладень для здійснення різноманітних інноваційних проектів, безпосередньо не пов'язаних один з одним. Якщо в результаті настання непередбачених подій один із проектів буде збитковим, то інші проекти можуть виявитися успішними і будуть приносити прибуток. Однак, на практиці диверсифікація може не тільки зменшувати, але і збільшувати ризик інноваційної діяльності у разі, якщо підприємець вкладає коштів в інноваційний проект, який спрямований у ту область діяльності, в якій його знання та управлінські здібності обмежені. Передача (трансфер) ризику шляхом укладання контрактів - наступний метод зниження ризику інноваційної діяльності. Якщо проведення будь-яких робіт з інноваційного проекту занадто ризиковано і величина можливого ризику неприйнятна для інноваційної організації, вона може зрадити ці ризики іншій організації.
Найважливішим методом зниження ризиків інноваційної діяльності є їх страхування. Страхування - система економічних відносин, що включає утворення спеціального фонду засобів (страхового фонду) та його використання для подолання і відшкодування різного роду втрат, збитку, викликаних несприятливими подіями (страховими випадками) - шляхом виплати страхового відшкодування.
У деяких випадках найбільш ефективної можливістю уникнути негативних наслідків або знизити рівень ризику в інноваційній діяльності є прямі управлінські впливи на можливі керовані фактори ризику. Такі, як:
§ аналіз та оцінка інноваційного проекту; § перевірка кандидатів у партнери за інноваційним проектом; § планування і прогнозування інноваційної діяльності; § підбір персоналу, який бере участь у здійсненні інноваційної діяльності і т.д. Велике значення для зниження інноваційного ризику відіграє організація захисту комерційної таємниці в організації. Вибір конкретного шляху мінімізації ризику в інноваційній діяльності залежить від досвіду керівника та можливостей інноваційної організації.
Які документи регулюють державну інноваційну політику?
Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України "Про інвестиційну діяльність", "Про наукову і науково-технічну діяльність" , "Про наукову і науково-технічну експертизу" , "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" , "Про спеціальну економічну зону "Яворів", "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" , цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Що таке парадигма глобального менеджменту?
Глобальные рынки вынуждают принять новые принципы ведения бизнеса и управления. Стираются различия между национальными системами управления. Появляется новая система, пересекающая национальные и культурные границы под названием парадигма глобального менеджмента (GMP)[8], которая построена на международной основе, ведомая международной гиперконкуренцией[9] и телекоммуникациями.
Потребители, оказывающие влияние на глобальные рынки, желают приобретать товары высокого качества за низкую цену, иметь быструю доставку и максимальную надежность. Чтобы товары и услуги были конкурентоспособными, производителям следует ориентироваться на рынок. Это приводит к возникновению GMP – системы управления, состоящей из комплекса взаимосвязанных, логически последовательных действий в таких областях, как организация, менеджмент, принятие решений, мотивация.
23. Що таке гіпертекстові структури? Розкрийте сутність позначення “WWW”.