
- •1. Поняття та сутність науки конституційного права зарубіжних країн
- •2. Предмет науки конституційного права зарубіжних країн
- •3. Зародження, розвиток та основні етапи становлення науки конституційного права зарубіжних країн
- •4. Методологія та особливості зарубіжної науки конституційного права
- •5. Співвідношення конституційного права зарубіжних країн з іншиминауками
- •6. Функції науки конституційного права зарубіжних країн
- •7. Поняття галузі конституційного права за рубежем
- •8. Предмет галузі конституційного права в зарубіжних країнах
- •9. Методи конституційно-правовового регулювання суспільних відносин в зарубіжних країнах
- •10. Суб’єкти конституційно-правових відносин в зарубіжних країнах
- •11. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності
- •12. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн
- •13. Система галузі конституційного права
- •14. Загальна характеристика та класифікація конституційно-правових норм
- •15. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права
- •16. Конституція, як головне джерело конституційного права зарубіжних країн
- •17. Класифікація конституцій
- •18. Порядок прийнятя конституцій
- •19. Порядок внесення змін та доповнень до конституції в зарубіжних країнах
- •20. Особливості еволюції та сучасні моделі зарубіжних конституцій
- •21. Конституційні, органічні та звичайні закони як джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •22. Внутрішньо-державні та міжнародно-правові договори та їх значення в конституційному регулюванні
- •23. Види спеціальних нпа як джерел конституційного права
- •24. Судові прециденти як джерела конституційного права в джерелах англосаксонської системи права
- •25. Акти тлумачення та доктринальні джерела конституційного права
- •26. Конституційно-правовий звичай та конституційно-правова угода як джерела конституційного права
- •28. Права та свободи в теорії конституціоналізму
- •33. Правові гарантії реалізації та захисту конституційних прав і свобод громадян в зк
- •34. Поняття та характерні риси інституту громадянства в зк
- •35. Способи набуття громадянства в зк
- •36. Підстави припинення громадянства за рубежем
- •37. Поняття та види політичних партій
- •38. Політико-партійні систеи за рубежем
- •40. Проблеми фінансування діяльності політичних партій з рубежем
- •41. Юридична інституціоналізація політичних партій в зк
- •42. Конституційно-правові засоби прямої демократії в зк
- •43. Поняття та джерела виборчого права за рубежем
- •44. Принципи виборчого права в зк
- •45. Основні стадії виборчого процесу в зк
- •46. Поняття та загальна характеристика виборчих ситем
- •47. Мажоритарна виборча система та її різновиди
- •48. Особливості проведення виборів за пропорційною виборчою системою
- •49. Поняття ьа класифікація референдумів в зк
- •50. Поняття та «форма держави» втеорії конституційного права
- •51. Форма державного правління в зк, загальна характеристика та види
- •52. Монрхія як форма державного правління, її види
- •53. Республіка як форма державного правлінняя, її види
22. Внутрішньо-державні та міжнародно-правові договори та їх значення в конституційному регулюванні
міжнародні та внутрішньодержавні договори, тобто угоди суб’єктів конституційного права. Міжнародні договори служать джерелами конституційного права тільки у випадках, коли регулюють конституційні проблеми і передбачено їх безпосереднє застосування. Так, у Конституції Австрії є спеціальний підрозділ “Б. Європейський Союз”, який містить норми (ст. 23а, 23 б, 23в, 23г, 23д, 23е), що визначають порядок проведення виборів до Європарламенту, правовий статус депутатів від Австрії, участь країни у керівних органах Європейського Союзу, обов’язки уповноваженого члена Федерального уряду, в цій інституції, участь країни у спільній зовнішній політиці та політиці щодо забезпечення безпеки Євросоюзу відповідно до Розділу V Договору про Європейський Союз.
Така тенденція характерна і для інших країн. У Конституції Ірландії, наприклад, відповідна ст. 29, що має назву “міжнародні відносини”, у Конституції Іспанії цій проблемі присвячені ст. 93-96 (“Про міжнародні договори”) та ін.
Щодо внутрішньодержавних договорів, то вони є джерелами конституційного права тільки у тому випадку, якщо регулюють конституційні проблеми, коли на це суб’єкти уповноважені їх укладати. Прикладом можуть бути договори, які укладаються територіальними спільнотами між собою або із центральною владою (ст. 14 ч. 2 Конституції Іспанії).
23. Види спеціальних нпа як джерел конституційного права
24. Судові прециденти як джерела конституційного права в джерелах англосаксонської системи права
судові прецеденти тобто рішення авторитетних судів (вищих судових органів у конкретних справах, обов’язкові при вирішенні аналогічних справ у подальшому для цих же судів (судових органів, нижчих або рівних за рангом судових установ. Судові прецеденти у якості форми (джерела) конституційного права є найбільш характерними для Великобританії, США, Австралії, Канади, Північної Ірландії, Нової Зеландії, а також 36 колишніх колоній Британської імперії – нині членів Співдружності).
Стосовно конституційно-правових положень, установлених судовими прецедентами, то у більшості своїй правові норми визначають правове становище громадян і громадських об’єднань, а також взаємовідносин між органами держави. Так, у Великобританії немає законодавчого закріплення права на проведення мітингів, походів і демонстрацій. Але ще на початку ХІХ ст. рішенням одного із судів із конкретної справи послужили нормою для закріплення такого права.
Судові ж прецеденти мають своїми джерелами: а) власне загальне право (common law) – сукупність усіх діючих судових прецедентів, починаючи із ХІV ст., тобто з норм і звичаїв, які отримали судове визнання; б) тлумачення норм статутного права, при цьому завдання судді теоретично обмежується з’ясуванням змісту норми закону. В юридичній літературі у цьому зв’язку слушно підкреслюється думка, що судді за допомогою тлумачення створюють нові норми права. В США та Індії, наприклад, особливе значення мають рішення Верховних судів щодо тлумачення конституції. Але у значній кількості країн загальні суди не мають права давати будь-які обов’язкове тлумачення конституції або законів. Тому формами (джерелами) конституційного права можуть бути тільки рішення спеціальних, конституційних судів чи органів, які виконують функції конституційного суду.