
- •1. Поняття та сутність науки конституційного права зарубіжних країн
- •2. Предмет науки конституційного права зарубіжних країн
- •3. Зародження, розвиток та основні етапи становлення науки конституційного права зарубіжних країн
- •4. Методологія та особливості зарубіжної науки конституційного права
- •5. Співвідношення конституційного права зарубіжних країн з іншиминауками
- •6. Функції науки конституційного права зарубіжних країн
- •7. Поняття галузі конституційного права за рубежем
- •8. Предмет галузі конституційного права в зарубіжних країнах
- •9. Методи конституційно-правовового регулювання суспільних відносин в зарубіжних країнах
- •10. Суб’єкти конституційно-правових відносин в зарубіжних країнах
- •11. Поняття та особливості конституційно-правової відповідальності
- •12. Поняття та види джерел конституційного права зарубіжних країн
- •13. Система галузі конституційного права
- •14. Загальна характеристика та класифікація конституційно-правових норм
- •15. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права
- •16. Конституція, як головне джерело конституційного права зарубіжних країн
- •17. Класифікація конституцій
- •18. Порядок прийнятя конституцій
- •19. Порядок внесення змін та доповнень до конституції в зарубіжних країнах
- •20. Особливості еволюції та сучасні моделі зарубіжних конституцій
- •21. Конституційні, органічні та звичайні закони як джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •22. Внутрішньо-державні та міжнародно-правові договори та їх значення в конституційному регулюванні
- •23. Види спеціальних нпа як джерел конституційного права
- •24. Судові прециденти як джерела конституційного права в джерелах англосаксонської системи права
- •25. Акти тлумачення та доктринальні джерела конституційного права
- •26. Конституційно-правовий звичай та конституційно-правова угода як джерела конституційного права
- •28. Права та свободи в теорії конституціоналізму
- •33. Правові гарантії реалізації та захисту конституційних прав і свобод громадян в зк
- •34. Поняття та характерні риси інституту громадянства в зк
- •35. Способи набуття громадянства в зк
- •36. Підстави припинення громадянства за рубежем
- •37. Поняття та види політичних партій
- •38. Політико-партійні систеи за рубежем
- •40. Проблеми фінансування діяльності політичних партій з рубежем
- •41. Юридична інституціоналізація політичних партій в зк
- •42. Конституційно-правові засоби прямої демократії в зк
- •43. Поняття та джерела виборчого права за рубежем
- •44. Принципи виборчого права в зк
- •45. Основні стадії виборчого процесу в зк
- •46. Поняття та загальна характеристика виборчих ситем
- •47. Мажоритарна виборча система та її різновиди
- •48. Особливості проведення виборів за пропорційною виборчою системою
- •49. Поняття ьа класифікація референдумів в зк
- •50. Поняття та «форма держави» втеорії конституційного права
- •51. Форма державного правління в зк, загальна характеристика та види
- •52. Монрхія як форма державного правління, її види
- •53. Республіка як форма державного правлінняя, її види
21. Конституційні, органічні та звичайні закони як джерела конституційного права в зарубіжних країнах
конституційні закони. Як джерело права вони мають різне значення у різних країнах. Насамперед, під конституційними розуміють ті закони, які вносять зміни до тексту конституції або суттєво доповнюють його, змінюють якісь усталені відносини. Класичним прикладом цих конституційних законів є т.зв. “поправки” до Конституції США. Їх, як відомо, 27, і кожна з них – це суттєве доповнення тексту американської конституції, суспільних відносин, урегульованих нею, або закріплення необхідних змін у сфері особливо важливих суспільних відносин (наприклад, права і свободи громадян, закріплені у перших десяти доповненнях, які отримали назву “Білль про права”). У деяких країнах конституційними законами офіційно називають складові частини конституції, які не являють собою єдиний нормативний акт вищої юридичної сили, а становлять певну сукупність таких актів (наприклад, в Австрії – це Конституційний закон 1920 р., а також Конституційний закон про нейтралітет 1955 р. та деякі акти, прийняті у попередні роки). В Італії же конституційними визнаються закони, що змінюють саму конституцію, ухвалюють статути областей спеціальної автономії або змінюють територію областей, регулюють діяльність конституційного суду і ті, які розширюють коло суб’єктів законодавчої ініціативи.
Третій різновид – т. зв. органічні закони. Це особливе джерело конституційного права, яке має низку специфічних рис. Передусім, прийняття органічних законів прямо передбачено в конституції на основі т. зв. бланкетних норм останньої. Такі норми лише визначають коло питань, що мають бути врегульовані органічними законами. Ні відміну від конституційних законів, суть органічних законів полягає у тому, що вони доповнюють конституцію, не змінюючи її основних принципів. Так, ст. 63 Конституції Франції встановлює: “Органічний закон визначає порядок організації та функціонування Конституційної ради та її процедуру”. Цікаво, що в Конституції цієї країни ще 12 статей передбачають прийняття органічних законів із питань, віднесених до сфери організації та діяльності виконавчої і судової влади. Ще конкретнішими виглядають відповідні положення Конституції Іспанії. Так, у ст. 81 сказано, що “органічні закони – це закони, які стосуються основних прав і свобод, схвалюють статути про автономію, встановлюють порядок загальних виборів, а також інші спеціально передбаченні Конституцією закони”. Органічні закони є характерними для конституційного права ще таких держав, як Грузія, Естонія, Іспанія, Молдова, Португалія, США та інших.
Четвертий різновид – звичайні закони. Вони регулюють окремі питання державного або суспільного життя. Від інших звичайних законів закони, віднесені до форм (джерел) конституційного права, відрізняються лише своїм предметом. До числа таких законів можна віднести, наприклад, закон ФРН 1965 р. про порядок зміни території земель, або закон Франції про надання виборчого права громадянам, які досягли 18 р. (1974 р.).