Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку

Основні питання теми.

1. Предмет бухгалтерського обліку, його значення.

2. Класифікація господарських засобів за складом і розміщенням.

3. Класифікація господарських засобів за джерелами утворення.

4. Метод бухгалтерського обліку його елемент

1. Предмет бухгалтерського обліку, його значення

Предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні – все те, що пов’язано, з отриманням необхідної інформації про суб’єкт господарювання , про його господарську діяльність та ресурси. У вузькому розумінні, предметом обліку є сукупність процедур, пов’язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної правдивої інформації про фінансове становище, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства

Суб’єкт бухгалтерського обліку – це суб’єкт господарювання в особі підприємства, організації установи, особи тощо. Варто зазначити, що предмет і об’єкти обліку обмежуються рамками суб’єкта господарювання, бухгалтерський облік є локальним процесом продукування інформації про об’єкти обліку, її використання в управлінні підприємством.

Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та його рух в процесі відтворення. Об’єктом обліку є також факти, дії і події господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів, процеси придбання засобів виробництва продукції та її збуту, розрахункові відносини підприємства з юридичними та фізичними особами, фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Об’єктами бухгалтерського обліку підприємства є :

1. Активи

2. Пасиви

3. Витрати

4. Доходи і результати діяльності

Для поглибленого вивчення об’єктів бухгалтерського обліку, якими є господарські засоби підприємства використовують групування господарських засобів за двома ознаками:

• за складом і розміщенням;

• за джерелами утворення (формуванням).

2. Класифікація господарських засобів (активів) підприємства за за складом і розміщенням

Прийняті національні стандарти містять нові підходи до визнання і визначення активів. Згідно з П (С) Б О І «Загальні вимоги до фінансової звітності» під активами

розуміють ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Отже, активи — це не всі господарські засоби, які є на підприємстві, а тільки ті, які здатні у майбутньому приносити підприємству економічну вигоду — потенційну можливість отримання підприємством грошових коштів від їх використання (шляхом використання у виробництві продукції, призначеної для реалізації, або

придбання товарів з метою подальшого продажу, погашення кредиторської заборгованості, розподілу між власниками тощо).

За функціональною участю в процесі діяльності активи підприємства поділяються на:

- необоротні активи;

- оборотні активи.

- витрати майбутніх періодів

- необоротні активи та групи вибуття

До необоротних активів належать:

- основні засоби — матеріальні активи, які функціонують у натуральній формі (будівлі, споруди, машини, устаткування тощо) як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері протягом тривалого часу (більше одного строку);

- нематеріальні активи — активи, які не мають матеріальної форми і призначені для використання протягом періоду більше одного року з метою забезпечення виробництва, торгівлі, надання в оренду (об'єкти права користування природними ресурсами, права на знаки для товарів і послуг, на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права тощо);

- довгострокові фінансові інвестиції — фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо) інших підприємств на період більше одного року з метою одержання доходу (дивідендів, процентів), збільшення власного капіталу та інших вигод для підприємства,

- інші необоротні активи (зокрема, довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб; отримання якої очікується підприємством після 12 місяців з дати балансу) тощо.

До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу (або протягом 12 місяців з дати балансу). Під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і

одержанням грошових коштів від реалізації виготовленої з них продукції (товарів, робіт, послуг).

До складу оборотних активів належать: » грошові кошти в касі і на рахунках у банках, якщо вони можуть бути вільно використані для поточних операцій. Кошти, заблоковані на рахунках (наприклад, валютні кошти, заблоковані в іноземних банках), до оборотних активів не включаються (належать до інших необоротних активів);

- короткострокові фінансові інвестиції включаються до складу оборотних активів за умови, що вони є ринковими (тобто існує активний ринок, що дає можливість визначити їх ринкову вартість) і, як очікується, будуть реалізовані протягом строку, який не перевищує одного року з дати балансу;

- дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Належить до оборотних активів, якщо, як очікується, буде, погашена протягом операційного циклу; виробничі запаси (сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) нале­жать до оборотних активів, якщо навіть не очікується, що вони будуть використані (спожиті) або реалізовані протягом 12 місяців з дати балансу.

Витрати майбутніх періодів, тобто витрати, які мали місце в поточному або попередніх звітних періодах, але належать до майбутніх періодів (наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, сплачена наперед орендна плата, передплата на періодичні видання тощо). Такі витрати можуть відноситися, відповідно, як до складу оборотних, так і необоротних активів.

Необоротні активи та групи вибуття – вартість необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу, що визначається відповідно до П(С)БО 27 « Необоротні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність»