
- •1. Поняття кримінального|карного| процесу (кримінального|карного| судочинства, кримінального провадження). Диференціація форм кримінального|карного| провадження України.
- •5. Слідчий суддя як суб'єкт кримінального провадження.
- •6. Прокурор в кримінальному|карному| провадженні, його завдання|задачі| і повноваження (ст.36, 37).
- •13. Предмет доказування у кримінальному провадженні (ст. 91). Межі доказування.
- •14. Джерела доказів (ст. 95-102).
- •15. Показання як джерело доказів. Показання з чужих слів (ст.95-97).
- •16. Документи як джерело доказів (ст. 99).
- •17. Речові докази. (ст. 98).
- •18. Висновок експерта як джерело доказів (ст. 101-102). Підстави для залучення експерта. Обов’язкове залучення експера. Види експертиз.
- •19. Способи збирання і перевірки доказів (ст. 93-94). Використання даних, одержаних оперативним шляхом, в доказуванні (с. 256).
- •20,21. Загальні положення щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 131-132).
- •22,23. Запобіжні заходи (ст. 176-178).
- •24. Особисте зобов’язання, особиста порука, застава - неізоляційні запобіжні заходи ( ст. 179, 180, 182).
- •25. Домашній арешт (ст. 181).
- •26. Затримання особи. Момент затримання. Строки затримання. Гарантії затриманої особи.
- •27. Тримання під вартою. Строки тримання під вартою. Порядок продовження строку тримання під вартою (ст. 183, 197).
- •28,29. Поняття, завдання, значення стадії досудового розслідування. Форми досудового розслідування.
19. Способи збирання і перевірки доказів (ст. 93-94). Використання даних, одержаних оперативним шляхом, в доказуванні (с. 256).
20,21. Загальні положення щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 131-132).
Заходи кримінально-процесуального примусу-це передбачені кримінально-процесуальним законом процесуальні засоби державно-правового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами (посадовими особами), які ведуть кримінальний процес, у чітко визначеному законом порядку стосовно осіб, котрі залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, для запобігання та припинення їхніх неправомірних дій, забезпечення виявлення та закріплення доказів для успішного виконання завдань кримінального судочинства.
Ознаки заходів кримінально-процесуального примусу:
- державно-владний характер відносин, які виникають, розвиваються та припиняються під час застосування заходів примусу;
- їхня специфічна цілеспрямованість;
- примус під час їх застосування може полягати у фізичному, матеріальному чи моральному (психологічному) впливові державного органу на суб'єкта кримінального процесу;
- вони завжди пов'язані з певними обмеженнями прав і свобод суб'єктів процесу;
- застосовується в разі, якщо авторитету закону та переконання в необхідності виконання приписів норм права є недостатньо;
- заходи примусу застосовуються всупереч волі та бажанню суб'єктів, виключно на підставі закону.
Класифікація заходів кримінально-процесуального примусу:
• за цілями застосування:
- заходи, що забезпечують участь і належну поведінку суб'єктів процесу (запобіжні заходи, привід, відсторонення від посади тощо);
- заходи, що забезпечують виявлення, вилучення та дослідження доказів, а також цивільний позов і можливу конфіскацію майна (зняття інформації з каналів зв'язку, обшук, освідування, накладення арешту на майно та ін.);
• за часом дії:
- заходи, що тривають протягом певного часу (запобіжні заходи, поміщення обвинуваченого до медичного закладу тощо);
- заходи, які є короткочасними (обшук, освідування, привід та ін.);
• за підставами застосування:
- заходи, що застосовуються у зв'язку з невиконанням процесуальних обов'язків (привід, запобіжні заходи тощо);
- заходи, які застосовуються незалежно від процесуального правопорушення (одержання зразків для експертного дослідження, зняття інформації з каналів зв'язку та ін.);
• за режимом обмеження прав і свобод людини:
- заходи, що пов'язані з ізоляцією особи;
- заходи, які не пов'язані з ізоляцією особи.
22,23. Запобіжні заходи (ст. 176-178).
Запобіжні заходи - це частина заходів процесуального примусу, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.
Своєчасне застосування запобіжного заходу, при наявності для цього підстав, створює благотворні умови для встановлення об'єктивної істини у кримінальній справі. І, навпаки, безпідставне, необґрунтоване застосування запобіжного заходу, завжди пов'язаного з обмеженням свободи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, веде до істотного порушення прав людини й тягне за собою несприятливі наслідки до посадових осіб, які його обрали, у вигляді дисциплінарної, матеріальної чи кримінальної відповідальності.
Окрім ознак, притаманних усім заходам кримінально-процесуального примусу, запобіжні заходи мають ще й такі:
- їх може бути застосовано тільки до певних суб'єктів кримінального процесу: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого;
- мають особистий характер, бо обмежують особисті права цих суб'єктів процесу;
- характеризуються специфічними підставами та метою застосування;
- мають більший, порівняно з іншими заходами, ступінь примусу (обмеження прав).
Запобіжними заходами є (ч.1 ст. 176):
1) особисте зобов’язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
Наявність такої системи запобіжних заходів забезпечує можливість ситуативного підходу до їх застосування в практиці досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ, який передбачає взяття до уваги не лише обставин кримінальної справи, а й суворості запобіжного заходу.