© Tashtanova

1. Поняття кримінального|карного| процесу (кримінального|карного| судочинства, кримінального провадження). Диференціація форм кримінального|карного| провадження України.

Кримінальний процес як специфічний вид діяльності - це врегульована кримінально-процесуальним законом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду за участю інших фізичних і юри­дичних осіб, спрямована на перевірку й вирішення заяв (повідомлень) про зло­чини, розкриття та розслідування злочинів, викриття осіб, які їх вчинили, здійснення правосуддя в кримінальних справах, а також на вирішення питань, пов'язаних із виконанням судових рішень.

Кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії, у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну діяльність

Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Історична форма кримінального процесу-це форма організації кримінального судочинства, що визначає порядок провадження у кримінальній справі та основи процесуального статусу його учасників.

На форму кримінального процесу впливають два чинники - державно- політичний режим і рівень правової культури суспільства.

Виділяють три історичні форми кримінального процесу:інквізиційний (розшуковий, або слідчо-розшуковий); змагальний (обвинувальний); змішаний (слідчо-судовий, континентальний).

Інквізиційний (розшуковий, слідчо-розшуковий) кримінальний процес має такі основні ознаки:

-        застосування, переважно, імперативного методу правового регулювання кримінально-процесуальних відносин;

-           функції обвинувачення, захисту та вирішення кримінальної справи зосереджено в одному державному органі;

-     суд має право змінювати обвинувачення у досить значних межах;

-    відсутність у процесі самостійних сторін, а відповідно і їх змагальності;

-         наявність у обвинуваченого певних прав, реалізація яких цілком залежить від державних органів, що ведуть процес;

-    визнання обвинуваченим своєї вини має перевагу над іншими доказами;

-    таємність провадження.

Змагальний (обвинувальний) кримінальний процес має такі основні ознаки:

-    наявність кримінально-правового спору;

-    наявність сторін з різними за змістом інтересами;

-    залежність вироку суду від результату змагання сторін;

-     зміст і обсяг обвинувачення визначає обвинувач, а суд розглядає справу тільки у визначеному обвинувачем обсязі.

У жодній із сучасних держав кримінальний процес у "чистій" історичній формі (інквізиційна, змагальна) не існує. Інквізиційні елементи "змішуються" зі змагальними, що дає підставу виділяти кримінальний процес змішаної форми.

У юридичній літературі розрізняють два види змішаного кримінального процесу:

1)         процес, у якому досудове розслідування побудовано на суто інквізиційних, а судові стадії - на змагальних засадах. Основні його риси (ознаки):

-    у досудове провадження не залучається захисник;

-           обвинувачений та інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами кримінальної справи лише після завершення досудового розслідування;

-      судове оскарження дій і рішень органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, не допускається;

2)    процес, у якому досудове провадження містить елементи змагальності. Його характерні риси:

-    у досудовому провадженні бере участь захисник;

-      заінтересованим учасникам досудового розслідування ще до закінчення розслідування може бути надано для ознайомлення певні матеріали (наприклад, ті, якими обґрунтовується затримання чи пред'явлення обвинувачення);

-     усі учасники досудового розслідування мають право оскаржити до суду дії та рішення органів досудового розслідування.

В Україні існує кримінальний процес змішаної форми з наявністю змагальних елементів у досудовому провадженні.

2. Система кримінального|карного| процесу України. Загальна характеристика стадій кримінального провадження України.

Діяльність органів досудового розслідування, прокуратури та суду здійснюється в певній послідовності:

1. Досудове розслідування (ст. 214-215)

2. Підготовче провадження (ст.ст. 314 - 317).

3. Судовий розгляд (ст. 318 – 391)- розгляд і вирішення справи по суті.

4. Апеляційне провадження (ст. 392 – 423)

5. Виконання судового рішення

6. Провадження в суді касаційної інстанції (ст. 424 – 443)

7. Провадження в ВСУ (ст. 444 – 458)

8. Провадження за нововиявленими обставинами (ст. 459 – 467)

3. Поняття та система засад кримінального провадження (принципів кримінального|карного| процесу): ст. 7 – 27.

4. Суд як орган правосуддя у кримінальних справах. Склад суду при здійсненні правосуддя за чинним кримінально-процесуальним|кримінально-процесуальним| законодавством (ст. 30-31).

Суддя (суд) — суб'єкт кримінального процесу, який виконує функцію правосуддя. Згідно зі ст. 124-129 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції.

Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках — присяжні. Вироки та рішення суду виносяться іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території держави.

Суд має право самостійно та незалежно здійснювати судове слідство та судовий розгляд, визнати особу винною у вчиненні злочину та призначити їй покарання. Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчі повноваження та керує процесом. За результатами розгляду справи суд має право: винести вирок (обвинувальний або виправдувальний), закрити справу, направити справу на додаткове розслідування.

Для виконання своєї функції судді наділяються не тільки суттєвими повноваженнями, а й статусом, який гарантує їм принциповий, незалежний, неупереджений і справедливий розгляд справи.