42. Валютне забезпечення зед в Україні
Система валютного регулювання – це регламентація режиму здій-снення валютних операцій, міжнародних розрахунків, визначення за-гальних принципів валютного регулювання, повноважень державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ у ре-гулюванні валютних операцій, прав та обов’язків суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.Валютне регулювання здійснюється на міждержавному, регіо-нальному та національному рівнях.
Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та інших документів, які визначають, що учасниками валютного ринку в Україні є:
-уповноважені комерційні банки;
-кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право проведення валютних операцій;
-юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;
-кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які отримали індивідуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.
Банківські операції з іноземною валютою в країні здійснюються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які мають ліцензію НБУ на проведення операцій з іноземною валютою.
До валютних операцій взагалі належать операції, пов'язані:
з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобів платежу, з передаванням заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
з ввезенням, переказом і пересиланням на територію України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.
43.Сутність, основні принципи та інструменти валютного регулювання.
Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти. Валютне регулювання передбачає:
o регулювання курсу національної валюти;
o організація розрахунків в іноземній валюті;
o відкриття рахунку в іноземній валюті;
o купівля іноземної валюти;
o розрахунки по експортно-імпортних операціях;
o здійснення резидентами іноземних інвестицій;
o операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою;
o порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
o правила переказу іноземної валюти.
До валютних операцій належать:
o операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, які здійснюються між резидентами у валюті України;
o операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
o операції, пов'язані з ввезенням, перерахуваннями та вивіз з території України валютних цінностей.
Директорат Міжнародного Валютного Фонду в межах своїх повноважень спостереження за політикою у сфері валютних курсів виділив три основних принципи, якими мають керуватися країни-учасниці Фонду:
1. Не допускати такої маніпуляції валютними курсами, яка б надала можливість отримати несправедливі конкурентні переваги перед іншими країнами.
2. Здійснювати валютне регулювання, спрямоване на зменшення руйнівних наслідків, викликаних короткочасними коливаннями обмінних курсів.
3. При проведенні політики валютного регулювання валютного курсу мають враховуватися інтереси інших членів Фонду, включаючи інтереси тих країн, у валюті яких здійснюється інтервенція.
У практиці валютного регулювання розрізняють економічні та адміністративні інструменти валютного регулювання.
Економічні інструменти використовують ринкові закони та закономірності розвитку міжнародних взаємозв'язків. При застосуванні економічних інструментів валютного регулювання держава виступає одним з суб'єктів ринку. Економічні інструменти включають:
Девальвацію валюти
Ревальвацію валюти
Валютну інтервенцію
Корекція облікових ставок Національного банку
Адміністративні інструменти, як правило, це законодавчо закріплені та обов'язкові для виконання норми й нормативи. Перевага цих методів полягає у тому, що вони вимагають менше матеріальних витрат, ніж економічні, при цьому ефект впливу відчувається сильніше та швидше. Однак зловживання адміністративними заходами регулювання валютного ринку часто веде до зруйнування механізмів ринкової саморегуляції, встановлення штучної рівноваги на ринку, фінансових криз та інфляції.