17. Оптимізація виробничої програми підприємства.

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів. При цьому, все буде залежати від того, що підприємство вважає для себе головним результатом своєї діяльності, тобто який критерій оптимальності підприємство для себе обирає. Зазвичай таким критерієм (головним результатом) виступає обсяг прибутку підприємства, але можуть бути інші варіанти – обсяг виробництва, завантаження (використання) ресурсів підприємства тощо. Виробнича програма, яка в найбільшій мірі відповідає структурі наявних ресурсів підприємстві і забезпечує найкращі результати за обраним критерієм, називається оптимальною. Для вирішення завдання оптимізації виробничої програми при певних обмеженнях підприємства в ресурсах застосовується загальновизнана модель Л.Конторовича, розглянемо її за умови, що критерієм оптимальності виступає максимізація прибутку: Z = (zj * xj) => max (j = 1, n); (aij * xj)  Bi (i = 1, m); xj≥0, де Z – головний результат – обсяг прибутку підприємства (критерій оптимальності), zj – прибуток від реалізації одиниці j-го виду продукції, xj – обсяг виробництва одиниці j-го виду продукції, n – кількість видів продукції, aij – витрата і-го виду ресурсу на виробництво одиниці j-го виду продукції, Bi – обсяг і-го виду ресурсу на підприємстві (обмеження в ресурсах), m – кількість видів ресурсів. Таким чином, останнім етапом розробки виробничої програми підприємства є процес її оптимізації з метою отримання найкращих результатів діяльності підприємства.

10. Аналіз і формування збутового середовища.

Планування збуту продукції передбачає наступні основні етапи: Аналіз і формування середовища збуту. Цей етап передбачає послідовність наступних досліджень: дослідження споживачів і споживчих груп: соціодемографічне дослідження; психографічне дослідження; дослідження поведінкової реакції; дослідження потреб; дослідження тенденцій зміни структури споживачів і споживчих факторів; дослідження ринку: дослідження структури попиту й привабливості ринку; дослідження кон'юнктури ринку; дослідження тенденцій зміни кон'юнктури ринку й структури споживчого попиту; дослідження конкурентного середовища: дослідження конкурентної переваги й конкурентної позиції на ринку (у галузі); дослідження тенденцій зміни конкурентного середовища. Вивчення й формування середовища збуту є початковим, базовим етапом планування всієї діяльності підприємства й, у першу чергу, його комерційної діяльності по збуті. При вивченні попиту на продукцію визначаються: загальна місткість ринку протягом планового періоду. 2.місткість територіального ринку, де розміщено підприємство; 3.результати ринкового тестування, яку проводитися з метою вивчення можливостей реалізації нового товару; 4.результати аналізу даних про реалізацію продукції в минулих роках. Визначення корпоративної місії й конкурентної стратегії. На цьому етапі визначається загальний напрямок стратегічного планування розвитку й діяльності підприємства, що визначає його вплив на процес формування ринку (галузі) і середовища збуту. Конкурентна перевага є основою, що визначає подальшу стратегічну й тактичну діяльність підприємства, його розвиток. Стратегічне планування. Воно спрямовано на досягнення певних цілей росту - росту обсягів збуту (продажів), частки ринку, прибутку або розміру й масштабів підприємства. Залежно від цілей розрізняють інтенсивний (органічний) ріст, інтегративне зростання і ріст за допомогою розширення (диверсифікованості) сфер діяльності. Інтенсивне зростання відбиває можливості й намір підприємства зміцнювати свою конкурентоспроможність і забезпечувати розвиток у першу чергу й головним чином за рахунок своїх власних ресурсів у межах існуючих базових ринків через перевагу споживачами пропонованих їм товарів товарам конкурентів. Интегративний ріст може проявлятися як у придбанні, поглинанні (горизонтальної інтеграції) окремих господарських одиниць, так і у взаємодії постачальників, виробників і споживачів (вертикальної інтеграції) і розвитку суміжної діяльності в загальній системі створення цінності (товару). Ріст за допомогою диверсифікованості діяльності здійснюється на основі інвестицій у нові сфери діяльності й обумовлюється обмеженими можливостями подальшого розширення діяльності й розвитку в основних сферах, сильною позицією конкурентів, спадом базового ринку. Диверсифікованість розширює границі системи створення цінності й потенційний ринок підприємства й обумовлює так званий синергетичний ефект.