16) Проаналізуйте суть змін у стані освіти на українських землях з середини хіv до середини хvіі.

З ХVст.

Включення укр. земель до складу Великого князівствіа Литовського спочатку не внесло суттєвих змін у культурно нац. Розвиток: продовжують діяти православні (монастирські, церковноприходські школи). Викладання – церковнослов’янська мова. Основа грамотності населення

Поступово

Почалося посилення польського впливу, культивування презирства до рідної мови через навчання дітей литовських та укр. Магнатів у інтернатах при Празькому(1397) та Краківському(1409) університетах

ХVІ ст

Криза укр. Шкільної освіти, відсутність вищої школи. У монастирських школах більшість діти міщан, селян, дрібної шляхти міцно трималися своєї нац. Та православної віри.

Зявляються мандрівні дяки та світські вчителі – пересувна школа. Перший буквар та читанка.

Середина ХVІ ст

Реформаторство супроводжується могутнім просвітницьким рухом: демократизація церкви, переклад біблії на нац. Мову, заснування шкіл(протестантські та соцініанські школи, які пропагують реформаторські ідеї.) Високий рівень викладання, загальнодоступність, віротерпимість. Переслідувались католицькою церквою.

Орден єзуїтів підносить рівень католицьких шкіл розширює їх мережу. В укр. Землях активізуються після Люблинської унії і утворення РП.

В

колегії

Школа

Нижчий відділ: гімназія 5 кл

Вищий: 3 роки-філософія, 4 – богословя

елементарні

середні

Виникнення нової школи

Греко-слов’яно-латинської . Українці прагнули зберегти національний характер школи з навчанням та вихованням тогочасною українською, або, як тоді її називали, слов’яно-руською мовою. Православні руські школи існували в Острозі, Володимирі-Волинському, Львові, Уневі, Холмі, Києві. Серед них визначне місце посідала Острозька школа на Волині – греко-слов’яно-латинська колегія, яку сучасники називають академією. Вона виховала плеяду видатних політичних і культурних діячів України, які розгорнули плодотворну діяльність у першій половині XVII ст. Серед них відомий письменник, філолог, ректор Київської братської школи М. Смотрицький, козацький гетьман П. Конашевич-Сагайдачннй, герой Хотинської війни 1621 р. У школі працювали вчителями відомі культурні діячі І. Княгиницький. Дем’ян Наливайко – брат керівника антифеодального народного повстання 1594-1596 pp. Северина Наливайка. Після смерті князя Костянтина Острозького (1608), засновника цієї першої вищої школи на Україні, вона занепала.

кінці XVI та XVII ст.

Важливу роль у загальнокультурному процесі на Україні відіграли братства – громадські організації православних міщан коли розгорнулась уперта боротьба з католицькою реакцією. Відомі Львівське братство, засноване близько 1585 p., Київське братство (близько 1615), Луцьке братство (1617) та інші. За статутом братств, їх членом міг бути кожний православний, що записався, незважаючи на місце проживання і соціальне походження. Під час вступу вносився одноразовий внесок, так званий укуп, потім сплачувалися членські внески. Серед членів братства були міські ремісники різного фаху: кушніри, кравці, купці, броварники. Провідну роль відігравали багаті міщани. Братство виконувало різноманітні функції: із спільних коштів допомагало своїм членам при хворобі, старості, в похоронах; на утриманні братств були церкви, шпиталі для неімущих. Боронячи православну віру, братства рішуче виступали проти національного і релігійного обмеження українців, організовували й утримували братські школи, викладання в яких проводилося рідною мовою.

У 1631 р.

Особливе місце у національно-культурному русі, в розвитку освіти й науки того часу належить Києву. У 1631 р. відомий церковний і освітній діяч Петро Могила заснував при Києво-Печерській лаврі школу вищого типу, яку через рік було об’єднано з Київською братською школою і названо Києво-Могилянською Колегією (з 1701 р. – Київська академія). Ця вища школа, зберігаючи національні традиції шкіл України, прийняла програму і методи західноєвропейських університетів. Викладання велося латинською мовою. Вивчалися сім вільних наук: граматика, риторика, поетика, філософія, математика, астрономія і музика; курс навчання в академії тривав 12 років. За змістом навчальних програм і рівнем викладання відповідала вимогам європейської вищої освіти.

Уже з XIV т.. багато заможних українців, білорусів і литовців виїздили до Італії, Франції, Німеччини, Голландії, Чехії, Австрії, Польщі, щоб у тамтешніх університетах здобувати вищу освіту.

Лівобережжя

Зберігався багаторічний досвід організації шкільної освіти – приходські школи при церквах

Запоріжжя

Церковноприходські та січові школи

Правобережжя

Продовжували діяти братські школи, але втратили провідну роль. Посилення політики полонізації