7) Характеристика соціальної структури та соціальних відносин Київської Русі

Поділ праці, поява приватної власності, подальше підвищення національно-етнічних поселенських відмінностей призвели до процесів соц. Диференціації. Під її впливом інститут влади націоналізується в систему політичного панування, провідною силою якої є держава. Ці процеси обумовили появу в 9 столітті держави КР. Своєрідність соціальної структури давньоруської держави полягає в тому, що в ній формувалися основні класи феодального суспільства, поруч із заснуванням багатьох перехідних верств населення. Виходячі з цього історики називають КР – ранньо-феодальною державою.

Феодали: Великий князь київський, удільні князі, духовенство, бояре.

До залежних від феодалів: «люди» - смерди, закупи, рядовичі, челядь, наймити, холопи, ізгої.

В. князь К. – голова держави, Розпоряджався общинними землями, формував військо, був воєнно-начальником, суддею, мав вплив на церковні справи. Князь збирав із своєю дружиною данину.

Удільні князі мали свої держави, але були підручними київського Князя, тому що саме він мобілізував загони, полки від підвладних полків.

Чисельна категорія – бояри – це знатні багаті люди, що належали до верхівки суспільства. В 9 столітті відбулася соціальна диференціація серед бояр. Вони поділилися на великих, менших і земських. Великі бояри ставали воєводами, канцлерами, тисяцькими. Менші або дрібні з’являлися, як землевласники з того, що великий боярин наділяв їх селом. Тому ці бояри були на нижчому щаблі князівської адміністрації – десяцькі, дворецькі. Найбільш привілейовані та впливові – це земські бояри. Вони були членами боярської ради – «княжі мужі», - верхівка князівської військової дружини.

Бояри на Русі не були закритою соціфльною верствою, як шляхта на заході. Боярином могла стати особа не боярського походження, яка здобула значні заслуги перед князем, перед державою. Із запровадженням християнства з’являється нова верства суспільства – духовенство. На чолі церкви стояв митрополит Київський, у великих містах – Єпископи. Вони вирішували справи своїх єпархій. Ці служителі культу мали свої землі, володіли містами, селами. Церква мала власне військо, суд і законодавство, тобто була великим феодальним власником. Духовенство поділялось на чорне і біле, так як формувалось з різних верств населення. Чорне – ченці і черниці (з представників вищої верстви: князів, бояр, членів їх родин). Серед білого – митрополит, єпископи, архімандрити.

Більшість населення в давньоруській державі становили смерди. Вони володіли власним господарством, проживали у князівських селах, сплачуючи певні податки на користь держави і відбували військову службу зі своїм конем і зброєю. В 12 столітті активно поширюється боярське землеволодіння, смерди починають потрапляти під залежність, відбуваючи відробіткову земельно-натуральну ренту. З’явилась ціла група залежних селян. Закупи – селяни, які попали в залежність від феодала через неповернення позики.

Рядовичі – селяни, що втратили особливу свободу через укладення з феодалом угоди. Ця тимчасова залежність часто ставала постійною, хоч давньоруське право це забороняло.

Також існували холопи або челядь. До них належали селяни, які втратили майно і продали себе феодалам при свідках, полонені на війні, втікачі та раби. Холоп був безправним. Окрему групу становили ізгої. В силу різних причин вони вибули з тієї групи, до якої належали і вступили до іншої.

Окрему категорію населення складали міщани. В КР нараховувалось близько 300 міст, проживало близько 15% населення. В містах проживали заможні, міська аристократія, міські низи та чернь. Міську аристократію представляли князі, вище духовенство, бояри, що здавали землі в найм селянам і жили в містах. До міських низів належали дрібні купці, крамарі, висококваліфіковані ремісники; найнижчі ряди – чернь - люди, які не мали засобів для існування і наймалися на будь-яку роботу. Міське населення було бідним. Молодші люди сплачували податки, звільнені від податків повинні були певну кількість днів відпрацьовувати на будівництві громадських споруд. Все зводилось за кошти міщан.

Отже аналіз соціальної структури і соціальних відносин показує, що КР не знала станів, були лише суспільні класи. Вільні громадяни поділялися на 4 категорії: бояри, городяни, смерди, духовенство. Поруч з вільними людьми існували напіввільні: закупи, рядовичі, челядь. Всі ці категорії не були цілком замкненими, існувала можливість переходу.