9) Висвітліть особливості розвитку освіти в кр.

Розвиток освіти у КР ґрунтується на власних нац.. традиціях та використанні античного й Болгаро-візантійського досвіду в шкільному навчанні. Шкільна освіта за князя Володимира та Ярослава Мудрого стає частиною загальнодержавної і церковної політики КР. Київські князі почали створювати школи. Запроваджене князем Володимиром шкільне навчання на Русі вперше згадується у 988р., до якого на сам перед були залучені діти бояр і дружинників.

У КР існувало 3 типи шкіл: 1) палацова школа (підвищеного типу державний навч. Заклад, що утримувався за рахунок князя); 2) школа книжого вчення (для підготовки священників); 3) світська – приватна школа домашнього навчання, переважно для ремісл. та купців.

Школи організовувались за грецьким мотивом. Виходячи з держ . потреб у Давньоруських школах вивчали основи письма, рахунків, музику, поетику, інозем. Мову, риторику. Першим головним ступенем навчання було читання. Другим вміння писати і рахувати. Х-ХІІ ст.. на Русі була поширена іонійська система рахунку. Третій ступінь охоплював вивчення іноземних мов(грецької). На зміст навчання вплинули традиції Візантійсько-болгарської освіти. Спершу використовувались завезені з Болгарії віршовані азбуковники. Особливо популярними були Псалми, зібрані у псалтирів, на той час найпоширеніший вид книги, укладалися паралгійники літературно учительські збірники – це біблійні тексти вибрані із старого завіту.

Поняття навчання граматики з’являється у пам’ятках Давньоруської писемності напр.. ХІ- поч..ХІІ ст.. Школи грамоти за обсягом знань прирівнювались до елементарної початкової освіти. Курс середніх наук ХІ-поч. ХІІ ст.. складався головним чином з богословсько-філософських дисциплін(діалектики, риторики, граматики, деяких відомостей з історії). Вінцем освіти вважалосьосвоєння ораторського мистецтва та вміння створювати поетичні твори. Для поширення освіти на Русі важливе значення мали переклади книг з іноз. Мов.

Пізніше при Софіївському соборі виникла бібліотека, де нараховувалось багато книг зібраних Миколою Святошею, написаних грецькою. Невдовзі відкриваються бібл.. в Новгороді, Переяславі, Турові, Галичині, Чернігові та ін. містах Русі. Рукописних книжок у Х-ХІІІ ст. було надзвичайно багато. Книжковий фонд до монгольської русі нараховував приблизно 140 тис томів. На Русі поширювались твори Аристотеля, Платона, Софокла, Геродота. Енциклопедичним вважався ізборник Святослава 1073р. Він включав фрагменти творів візантійських богословів, філософів, письменників. До освічених верств давньоруського сусп.. належали представники князівсько-боярської та церковної верхівки. Особливо культурною атмосферою відзначався двір Ярослава Мудрого. З ІІ половини ХІІІ-ХІV ст. писемність не була монополією лише духовенства. Літерні тавра на глиняному посуді, зброї, вказують, що чимало писемних людей було серед представників нижчих верств – ремісників, рядових дружин, міщан.

10) Охарактеризуйте процес упровадження християнства як державної релігії та його вплив на подальший розвиток кр.

На об’єднаних Володимиром землях мешкали різні племена й народи. Територіальна єдність держави, підтримувана лише силою зброї, була доволі примарною. Володимирова імперія була несумісна із язичницьким багатобожжям. Для всієї держави мусив бути єдиний Бог, який своєю волею надав право володарювати київському князеві. Спочатку Володимир намагався обійтись без нововведень і заходився реформувати язичництво. Утвердившись у Києві, князь наказав поставити неподалік князівського палацу ідолів Перуна, Хорса, Даждьбога, Стрибога, Симаргла і Мокош –найшанованіших слов’янських богів. Однак спроба виявилась марною.

Насправді впровадження християнства як державної релігії було зумовлене самим плином життя. Наміри охрестити Русь мали ще князь Аскольд і княгиня Ольга. Отож, на думку дослідників, літописні легенди є відгомоном складних міждержавних переговорів, що їх здійснював уряд Володимира перед актом хрещення Русі.

Прийняття християнства справило величезний вплив на подальший розвиток держави. До безпосередніх наслідків запровадження християнства в Київській державі у царині внутрішньої політики відносять зміцнення влади київського князя, тісніше згуртування навколо Києва різноплемінних територій, подолання породжених місцевими язичницькими віруваннями настроїв замкненості й відокремленості від інших територій.

    Прийняття християнства долучило Київську Русь до кола цивілізованих держав свого часу. Воно зміцнило міжнародний авторитет Русі, відкрило перед київськими князями можливості для встановлення рівноправних зв’язків із європейськими країнами, сприяло поступовому відживанню воєних походів як головного способу здійснення зовнішньополітичних намірів. Натомість дедалі більше зростала вага дипломатії.

      Християнство спричинило поступові докорінні зміни у світорозумінні східних слов’ян, стало підґрунтям формування якісно нових підвалин у культурі, на яких розвивалися писемність, освіта, література, мистецтво тощо. До безпосередніх наслідків впровадження християнства як державної релігії належить заснування Володимиром церковної організації.

Наслідки заходів Володимира щодо поширення освіти були безпосереднь пов’язані з впровадженням християнства, проте яскраво вони виявилися через кілька десятиліть –коли на наших теренах розквітла книжна культура