64) Охарактеризуйте особливості конституційного процесу в Україні в середині 1990-их років.(зошит для семінару)

65) Освіта (презентація)

66. Розкажіть про стан релігійних та міжконфесійних відносин в Україні у перші роки після проголошення її державної незалежності

Характерними ознаками "релігійного ренесансу" 1990-х рр. стало виникнення значної кількості нових релігійних громад, реставрація та відновлення діяльності давніх храмів, побудова нових культових споруд, значне розширення можливостей духовної освіти. Якщо у середині 1980-х рр. в Україні існувало 5,5 тис. релігійних громад 18 різних конфесій та напрямків, то на початку 1995 в Україні діяло вже майже 16,5 тис. громад 67 конфесій, напрямків і тлумачень.

Протягом 1990-х рр. між православними конфесіями точилася відкрита боротьба за лідерство, сфери впливу та церковне майно.

Найбільш глибоке коріння має православна віра. Після визначення незалежності України митрополит Київський і Галицький Філарет (Денисенко) почав створювати українську помістну церкву. У церковному колі це призвело до розколу. За пропозицією патріарха Російської Православної церкви Алексія ІІ у березні 1992 р. архієрейський собор винудив Філарета залишити Києвську кафедру. Прибічники Філарета об’єднались з Українською автокефальною православною церквою та заснували Українську православну церкву Київського патріархату. Однак в УПЦ-КП майже одразу відбувся новий розкол. Від неї відділилась нова УАПЦ.

Після розколів та церковних соборів виявилось, що переважна більшість залишилась у лоні РПЦ, яка в межах України отримала назву Української православної церкви Московського патріархату. Під керівництвом метрополита Володимира.

Т аким чином Українське православ’я опинилось розколотим на основні три конфесії.

Особливістю релігійного життя України стала територіальна нерівномірність поширення релігій. Найрозгалуженіша релігійна мережа — у семи західноукраїнських областях, де на середину 1990-х рр. зосереджувалося понад 50% усіх релігійних громад (при тому, що в регіоні проживає лише 20% населення України).

Суттєві відмінності між Заходом і Сходом виявилися не тільки в кількісних, а й в якісних характеристиках. Якщо на Півдні та Сході України домінують общини УПЦ-МП, то в західних областях України беззастережне лідерство належить греко-католицькій Церкві, яка тісно зрослася з культурою, традиціями та звичаями місцевого населення. Це стало результатом тривалої роз'єднаності українських земель, їх перебування в складі різних держав і культур.

УГКЦ, від 2001 р. очолювана кардиналом Любомиром Ґузаром, відстоює ідею рівності права католиків і православних на київську спадщину, мотивуючи це тим, що Русь була хрещена тоді, коли Вселенська церква лишалася ще єдиною.

Після собору УГКЦ, що відбувся 25 листопада 1995 р. у Ватикані, папа Іван Павло II задовольнив прохання греко-католиків і поширив юрисдикцію глави УГКЦ на територію всієї України та заснував Києво-Вишгородський екзархат з єпископською кафедрою у Вишгороді. Однак поширення впливу греко-католиків у центральному регіоні України активно стримується православними, які вважають цю територію канонічно своєю й звинувачують УГКЦ у перенаверненні чужих вірників.

1990-і рр. характеризувалися відродженням та активізацією діяльності церков національних меншин. Однією з найкраще організованих є структура Римо-католицької церкви в Україні, що є переважно церквою польської меншини.

Набували поширення в Україні вірування й інших національних меншин. Так, якщо в 1993 р- існували 52 іудейські та 42 мусульманські релігійні громади, то в 1995 р. їхня кількість збільшилася, відповідно, до 70 та 117, а в 2000 — до 172 і Зб86. Відносно незначну кількість релігійних громад створено угорцями-реформаторами Закарпаття, кримськими татарами.

Однією з характерних рис релігійного життя в Україні наприкінці 1990-х рр. став бурхливий розвиток протестантизму. Приблизно кожна п'ята громада в Україні створена протестантами.

Інша протестантська течія — Всеукраїнська спілка церков християн віри євангельської п'ятдесятників — виникла в 1995 р. й нині об'єднує понад тисячу громад.

Значною протестантською організацією є Церква християн-адвентистів сьомого дня. Гарячі проповіді адвентистів про необхідність вести праведне життя, тому що лише праведники врятуються від неминучого кінця світу, приваблюють мільйони людей у всьому світі.

У 1990-і рр. в Україні виникло багато релігійних організацій та об'єднань, що належать до так званих "нетрадиційних" культів. Зокрема, набули поширення релігійні громади товариства свідомості Крішни, буддистів, даосистів, ведантистів.

Економічна та духовна криза українського суспільства, його неповна релігійна структурованість створили об'єктивні умови для активізації діяльності як традиційних церков, так і різного роду нетрадиційних культів, релігійних угруповань "окультного підпілля".

Саме тому у 1990-і рр. Україну заполонили іноземні релігійні місіонери. Вони вміло використовували труднощі соціально-економічного розвитку країни, брак єдності в українському православ'ї, недосконалість національного законодавства в галузі державно-церковних відносин, політику "відкритих дверей", яку проголосила Українська держава. Щомісяця в Україну приїздили десятки груп проповідників, закордонних доброчинців, усіляких просвітників тощо. Релігійний простір держави заповнювали американські, західноєвропейські, японські, корейські й навіть африканські "пастирі". На середину 1990-х рр. за участю іноземних місіонерів в Україні було створено до трьохсот осередків нетрадиційних культів.

Таким чином, за роки незалежності в Україні суттєво зріс релігійний фактор у суспільно-культурному житті, посилилася релігійність населення, значно збільшилася кількість релігійних общин і різко розширився спектр конфесій, напрямків і тлумачень, відродилися та активізували свою діяльність церкви національних меншин, виникла значна кількість нетрадиційних культів. Характерною ознакою релігійного життя України 1990-х рр. став глибокий розкол у православ'ї, міжцерковні конфлікти, політизація релігійної сфери.