63) Визначити напрями зовнішньо-політичної діяльності України у 90-х роках. Якими були її основні досягнення і недоліки.

Після міжнародного визнання України перед незалежною державою постало питання про формування зовнішньо політичної стратегії, яка б визначала мету, принципи і основні напрями її діяльності на міжнародній арені. Обговорення данного питання тривало 1,5 роки. Лише 3 липня 19993 року Верховна рада схвалила основні напрями зовнішньої політики України. Згідно з ними зовнішня політика України ґрунтується на принципах рівноправ’я, взаємовигідного співробітництва, нейтралітета, нерозповсюдження ядерної зброї.

• Україна стала рівноправним суб’єктом міжнародних відносин; 150 держав світу визнали її як незалежну державу, більше 100 держав установили дипломатични відносини

• Україна будує міжнародні відносини з іншими странами і міжнародними організаціями, виходячи з національних інтересів, виступає за мир, стабільність, співробітництво

• Приорітетами зовнішньої політики України стали: участь у загальноєвропейському процесі, співробітництво у рамках СНД, Європейської співдружності, НАТО. Активізувалася робота в ООН і інших міжнародних організаціях.

• У 1992 році Україна стала членом Європейського банка реконструкції і розвитку, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, у 1995 р. – Ради Європи

• Україна змогла успішно розвивати відносини із Францією, Англією, Германією, США, Канадою, Австралією, Турцією, Іраном, Ізраілем, Польшею, Словакією, Чехією, Венгрією, Китаєм, странами Латинської Америки

• Складними та суперечливими залишались до 97 року відносини між Україною і Росією, через не вирішені проблеми щодо розділу чорноморського флоту та статусу міста Севастополя. У 1997 р. вдалося нормалізувати відносини країн. Кучма та Єльцин підписали договір про дружбу, співробітництво та партнерство

• Недостатньо розвивалось економічне співробітництво зі странами миру. Україна не змогла залучити необхідні інвестиції з розвинутих держав у достатньому обсязі.

• Україна не змогла встановити широкомасштабне співробітництво з Європейським Союзом через нерозвиту риночку структуру держави. 1992 р. президент України Кравчук і голова комісії Європейської співдружності Жак Делор визначили умови співробітництва в області енергетики, науки, с\г.

• Україна заявила про своє прагнення досягти безядерного статусу , реалізувавши 3 документи І – договір про стратегічні наступальні озброєння (1991р); ІІ – Лісобонський протокол до нього(1992 р.); ІІІ – договір про нерозповсюдження ядерної зброї, що підвищило авторитет України на міжнародній арені.

90-і роки можна вважати періодом успішного просування України до багатостороннього співробітництва з різними странамита міжнародними організаціями. Україна отримала визнання світової спільноти. Успішно проходив процес інтеграції України до Європейських і Євроатлантичних структур, був досягнутий консенсус з ближніми сусідами, перш за все з Росією. Вдалося протистояти перетвореню СНД у наддержавну структуру.

Але економічне становище держави часто примушувало уряд шукати закордоном додаткові джерела фінансування для вирішення гострих соціально-економічних проблем, що заважало будуванню рівноправних, партнерських відносин і приводило до росту зовнішнього долгу держави.

Від 1991 року Україна прагнула одночасно просуватися за обома головними векторами міжнародної політики – у напрямі до Європи і до Росії. Просування в бік Росії давалося легше, тому що їй доводилось розв’язувати майже однакові з Україною проблеми ринкової трансформації. Просування в бік Європи утруднювалось багатьма обставинами. Головну роль серед них відігравала цілковита несхожість в усьому, викликана різною історичною долею. Українці переконувались в тому, що відкриття кордонів зовсім не забезпечує автоматичного вирівнювання умов життя. Захід ставився до України доброзичливо, але дбав перед усім про власні інтереси.