5)Висвітліть основні підходи вчених щодо проблеми етнічного походження кр.

Проблема етнічного походження та етнічної структури КР дискусійна серед істориків. Прихильники теорії спільного етногенезу трьох східнослов’янських народів розглядають КР як умовно етнічну державу утворену єдиною давньоруською народністю. Прихильники звертають увагу на умовність етнічного поділу східних слов’ян. Вони стверджують, що східнослов’янські племена, що найбільше вирізнялися певними етнографічними особливостями. І ступінь такого вирізнення навряд чи йшов далі етнографічної групи. Не заперечувався факт існування укр. Етнографічного масиву у складі давньоруського народу, ще до утворення Київської держави, що зберігав особливості продовж усього періоду її існування.

Західна концепція моноетнічності лише починаючи з 12 ст у період феодальної роздробленості, у процесі розпаду єдиної держави на окремі землі як наслідок етнічних процесів, що беруть свій початок від давньоруської народності починається формування …………..

Такий підхід пояснюється спрощеністю у розумінні етногенетичних процесів, ігноруванням відносної автономності етносу як соціальної системи. Сучасні укр. Історики, які підтримують автохтонної теорії укр. Народу вважають, що відносна праслов’янська етномовна спільність ніколи не була суцільним монолітом.

На середину І тисячоліття н. е. вона остаточно розпалася на окремі певні масиви-етноси. Етнотворчі процеси продовжилися під час розселення східних слов’ян та утворення територіально-політичних союзів держ типу.

6) Визначте суспільно-політичні, економічні і геополітичні фактори, які зумовили становлення давньоруської держави Київська Русь.

Розвиток матеріальної і духовної культури слов’ян в епоху раннього середньовіччя зумовили переростання племінних союзів у державні об’єднання князівства. У VII – IХст. в суспільстві давніх слов’ян відбулися глибокі економічні і соціальні зміни. Вожді племен і старійшини родових общин поступово зосереджували владу в своїх руках. Протягом VIIІ – IХст. у Середньому Подніпров’ї сформувалося державне об’єднання Руська земля, в яку увійшли землі полян, древлян і сіверян. Не вдаючись до полеміки і дискусії зазначимо: державність у Руській землі було започатковано десь у VI ст. Цю державу очолив князь Кий на честь якого і було пізніше названо місто Київ. Розташований у вигідному географічному місці, де перетиналися торговельні шляхи, він став головним політичним центром усіх східних слов’ян. Консолідація слов’янських княжінь навколо Києва спричинила появу нової держави – Русі. Наукова назва “Київська Русь” з’явилася значно пізніше. Сучасники ж назвали свою державу “Руською землею” або “Руссю”, а з ХІІст. – “Вкраїною”.

По-перше, це економічні передумови: розвиток продуктивних сил, розширення посівних площ, розвиток ремесел, зростання міст, пожвавлення торгівлі (особливого значення набуває торгівельний шлях «із варяг у греки» - вздовж Дніпра із Скандинавії у Візантію а також з Каспійського моря через Київ до Західної Європи).

По-друге, соціально-політичні передумови: поступово розпадаються патріархальні зв’язки, відбувається розклад родообщинного ладу, перехід до сусідської общини, формування елементів феодальної системи.

Важливе значення в утворенні держави має фактор зростання ролі військової дружини, яка перетворюється на могутню політичну силу. Йде процес розселення великих союзів слов’янських племен (поляни, дуліби, волиняни та ін.) в певні етнокультурні спільноти. Саме на цьому ґрунті виникають державні утворення – племінні князівства та їх федерації. Найбільшим було державне об’єднання, яке літописець називає Руською Землею (Куявія) з центром у Києві. Вона і стала тим територіальним та політичним ядром, навколо якого зросла держава – Київська Русь.

Головними ознаками державницької організації для ранньосередньовічного суспільства виступали такі атрибути, як наявність влади, відчуження від народу, розміщення населення за територіальним, а не племінним принципом; стягування данини для утримання влади.