Сказ (наказ 2000)П
.doc
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
N 43/315 від 01.12.2000
м.Київ
vd20001201 vn43/315
Про затвердження Комплексної програми основних заходів
профілактики та боротьби зі сказом в Україні на 2000-2010 роки.
Епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в Україні за останні роки є неблагополучною. Природні вогнища цієї особливо небезпечної зооантропонозної інфекції практично існують на всій її території. Щорічно реєструється значна кількість захворювань на сказ серед диких, сільськогосподарських та домашніх тварин, що є реальною загрозою для виникнення випадків сказу серед людей. За останні роки в Україні зросла кількість бродячих тварин. Викликає занепокоєння значний відсоток захворювань на сказ собак, котів та сільськогосподарських тварин і тим самим наближення вірусу сказу до людини.
Щорічно звернення населення в медичні заклади з приводу укусів тваринами в середньому становить 100 - 108 тисяч осіб. Майже 23 тисячі осіб, які звертаються по медичну допомогу отримують антирабічні щеплення.
Сказ є економічним тягарем для країни у зв'язку з високою вартістю лікування потерпілих, діагностики, епідеміологічного, епізоотологічного нагляду та імунізації тварин. В Україні в умовах складної епізоотичної ситуації утримувати епідемічне благополуччя на рівні 1 випадку сказу на рік тільки медичними заходами - неможливо. Тому проблема боротьби та профілактики сказу є не тільки медичною та ветеринарною, а й загальнодержавною.
З метою комплексного здійснення та посилення заходів боротьби і профілактики сказу серед тварин, запобігання захворюванням на сказ серед людей Н А К А З У Є М О:
1. Затвердити Комплексну програму основних заходів профілактики та боротьби зі сказом в Україні на 2000 - 2010 роки (додається).
2. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести вищезазначену програму до відома і виконання працівниками установ, закладів ветеринарної медицини, охорони здоров'я та державної санепідслужби.
Контроль за виконанням цього наказу залишаємо за собою.
Голова Державного департаменту ветеринарної медицини,
Головний державний інспектор ветеринарної медицини України П.І.Вербицький
Перший заступник Міністра охорони здоров'я України,
Головний державний санітарний лікар України О.О.Бобильова
Затверджено Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України Міністерства охорони здоров'я України 01.12.2000 р. N 43/315 Комплексна програма основних заходів профілактики та боротьби зі сказом на 2000-2010 рр. в Україні
I. Загальна частина
Сказ - особливо небезпечна інфекційна хвороба всіх теплокровних тварин (хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин) і людини. Характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і закінчується летально.
Збудник хвороби - нейротропний вірус з родини рабдовірусів, роду лісавірусів. Він містить однониткову РНК і оточений оболонкою, має кулевидну форму. Важливою біологічною властивістю вірусу сказу є його мінливість. Штами, що виділяються в природних умовах в різних країнах світу, від різних тварин, неоднорідні.
На основі серологічних досліджень ізолятів сказу з використанням моноклональних антитіл Комітет експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) по сказу (1986 р.) запропонував групу вірусів сказу розподілити на 4 серотипи.
До першого серотипу належать класичні штами вірусу сказу, тоді як серотипи 2, 3, 4 називають вірусами, пов'язаними зі сказом.
При дослідженні ізолятів вірусу сказу генетичними методами встановлено 6 генотипів. При цьому для 1 - 4 серотипів результати співпадають з даними серологічних досліджень. Поряд з цим додатково виділені 5 і 6 генотипи, до яких віднесені віруси, виділені від європейських кажанів і від людей, які мали контакт з кажанами у Фінляндії і на Україні.
В зв'язку з тим, що за даними Комітету експертів ВООЗ, імунізація антирабічними вакцинами не захищає від зараження вірусами, пов'язаними зі сказом (2 - 6 генотипів), велике значення має типізація штамів, які виділяються при лабораторних дослідженнях патматеріалу, а також тих, що використовуються для виробництва антирабічних вакцин.
Джерелом збудника сказу є хворі тварини, які виділяють вірус головним чином із слиною. За джерелом та резервуаром збудника розрізняють епізоотії сказу міського типу, основними розповсюджувачами якого є собаки, і епізоотії сказу природного типу, що поширюється дикими м'ясоїдними - лисицями, єнотовидними собаками, вовками, пацюками та інш.
Сказ природного типу розповсюджений на значних територіях і в різних зонах земної кулі. На Україні ця епізоотія має місце вже більше 30 років і спроби її обмежити або призупинити мають тимчасовий успіх. Останнім часом епізоотична ситуація різко погіршилась. За 5 років кількість випадків захворювання збільшилась майже у 3 рази. Так у 1999 році зареєстровано 1060 випадків захворювання, проти 351 у 1995 році. У 1999 році сказ встановлено у 255 районах усіх областей України.
Головне джерело збудника інфекції на Україні є лисиці. Особливостями сказу є виражена сезонність захворювання. Серед лисиць спостерігається 2 підйоми захворювання: 1-ий в лютому - квітні, в час парування лисиць, і 2-ий - у вересні - грудні, коли збільшується щільність популяції лисиць за рахунок молодих тварин. Серед сільськогосподарських тварин підйом захворювання відмічається у другій половині року і досягає свого максимуму в осінній період (жовтень - листопад), що обумовлюється більш тісним контактом сільськогосподарських тварин з джерелом інфекції в пасовищний період. Важливими епізоотологічними ознаками сказу природного типу є переміщення центру епізоотії в сільську місцевість, зміна видового складу хворих тварин (зниження захворюваності собак і збільшення захворюваності диких, сільськогосподарських тварин, котів), створення зон стійкого неблагополуччя, 2 - 3 - річна циклічність підйомів епізоотії. Ці епізоотологічні ознаки сказу мають місце на території України.
Проте останнім часом у зв'язку із збільшенням кількості хворих на сказ тварин у містах, населених пунктах виникає небезпека утворення антропургічних осередків сказу (сказу міського типу).
Поширення і підтримка природних осередків сказу є результатом взаємодії багаточисельних факторів як екологічних, так і соціально-економічних. Головним із них є щільність популяції лисиць, яка перед періодом розмноження не повинна перевищувати 0,5-1,0 гол. на 1000 га, а відстріл їх повинен бути не менше 70% від загальної чисельності лисиць.
Важливим екологічним фактором, що впливає на епізоотичний процес є чисельність мишовидних гризунів. Встановлено, що збільшення чисельності мишовидних гризунів в осінній період супроводжується підйомом захворювання сказом в наступному році. Розмноженню мишовидних гризунів в свою чергу сприяє тепла і помірно-волога погода в осінній період.
Про початок чергового підйому епізоотії свідчить також ріст захворюваності сказом в 4 кварталі в порівнянні з 1-им кварталом поточного року.
Збільшення чисельності популяції лисиць, кількості мишовидних гризунів і випадків захворювання сказом в 4 кварталі в порівнянні з 1-им кварталом поточного року сигналізує про черговий підйом епізоотії в наступному році і може використовуватись для розробки короткострокових прогнозів.
Зараження сказом відбувається в основному через укуси чи внаслідок попадання слини хворої тварини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Спостерігались випадки зараження через непошкоджені слизові оболонки. Не виключений оральний шлях зараження сказом, що обов'язково необхідно враховувати при утилізації трупів.
Тривалість інкубаційного періоду залежить від виду, віку та резистентності тварини, місця і характеру укусу, кількості та вірулентності вірусу, що потрапив в рану. Найбільш короткий інкубаційний період 7-8 днів, в середньому він триває від 3-х тижнів до 3-х місяців (іноді до 6 місяців і навіть одного року).
Вірус з місця укусу поширюється периневрально доцентровими нервами до головного та спинного мозку, де відбувається його репродукція і накопичення. Відцентровими нервами вірус потрапляє до органів, які можуть його виділяти, зокрема слинні, сльозові, підшлункова та молочна залози.
Клінічні ознаки у всіх тварин в основному подібні. Розрізняють буйну і тиху (паралітичну), атипову, зворотну та абортивну форми прояву хвороби.
При типовому прояві сказу виділяють три стадії: провісників хвороби, збудження і паралічів. Проте класичний перебіг сказу спостерігається тепер порівняно рідко. Переважає паралітичний сказ і атиповий прояв хвороби, що характерно для вірусу, адаптованого переважно до лисиць.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки - втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з'являються в населених пунктах, місцях випасу і утримання худоби, нападають на людей та тварин. Гідрофобії у диких тварин хворих на сказ не встановлено.
Проблема боротьби та профілактики сказу є не тільки медичною та ветеринарною, а й загальнодержавною. В країні в умовах складної епізоотичної ситуації утримувати епідемічне благополуччя на рівні 1 - 2 випадки сказу (гідрофобії) на рік тільки медичними заходами занадто дорого як в економічному, так і соціальному аспектах. За орієнтовними даними щорічно в Україні на придбання антирабічних препаратів витрачається майже 1,5 млн. грн. з державного бюджету. Напружена епізоотична ситуація в країні загрожує виникненню захворювань людей не тільки в поодиноких, але й групових випадках. Цю загрозу підтверджують відомості про значну кількість безпритульних тварин та негативний стан боротьби з ними в населених пунктах, недотримання правил утримання домашніх тварин їх власниками, а також відомості про велику кількість осіб, які звертаються за медичною допомогою в лікувально-профілактичні заклади з приводу укусів їх тваринами.
В Україні кількість звернень громадян в медичні заклади з приводу укусів тваринами за останні роки є високою і складає в середньому 100 - 108 тисяч осіб. Щорічно майже 23 тисячі осіб, які звертаються за медичною допомогою, отримують направлення на проведення антирабічних щеплень, з них понад 60% отримують направлення за безумовними показниками.
Основою ефективного проведення заходів профілактики та боротьби зі сказом є:
- комплексне здійснення заходів по боротьбі зі сказом органами державної ветеринарної медицини, охорони здоров'я, виконавчої влади, внутрішніх справ, житлово-комунального, лісового, мисливського господарств під керівництвом Державної Надзвичайної протиепізоотичної комісії і органів державної влади на місцях;
- аналіз епізоотичної та епідемічної ситуації;
- своєчасна діагностика;
- боротьба з безпритульними тваринами;
- забезпечення стопроцентного охоплення профілактичними щепленнями проти сказу собак, а в зонах стійкого неблагополуччя і котів;
- контроль за виконанням правил утримання домашніх тварин;
- кваліфікована і своєчасна антирабічна допомога потерпілим від укусів тваринами;
- проведення планових сезонних заходів по зниженню чисельності диких м'ясоїдних (лисиць, єнотовидних собак), комплексна суцільна дератизація одночасно на великій території (область або декілька областей) з метою попередження зимово-весняних та осінніх підйомів епізоотії;
- широка ветеринарно-санітарна освітня робота серед населення з профілактики сказу через канали масової інформації;
- в зонах стійкого неблагополуччя:
а) профілактична вакцинація великої рогатої худоби та охорона її від нападу хижаків, боротьба з безпритульними тваринами (собаками та котами)*; _____________________
* Під безпритульними (бездомними, бродячими) тваринами мається на увазі домашня тварина, яка не має дому або перебуває за межами дому її власника чи господаря і не перебуває під безпосереднім контролем чи наглядом її власника чи господаря. Під притулком для тварин мається на увазі установа, яка не одержує прибутку, де тварини можуть утримуватись у великих кількостях. Якщо це дозволяється національним законодавством і адміністративними нормами, така установа може приймати бездомних тварин. (Європейська конвенція на захист домашніх тварин)
б) постійне проведення заходів по зниженню чисельності диких м'ясоїдних, незалежно від строків полювання;
в) оральна вакцинація лисиць та єнотовидних собак та епізоотичний нагляд за зоною вакцинації;
г) проведення заходів, передбачених "Інструкцією про заходи щодо боротьби зі сказом" від 19.01.1994 р.
Комплексна програма боротьби зі сказом в Україні на 2000 - 2010 рр. розроблена на підставі:
- Інструкції про заходи щодо боротьби зі сказом від 19.01.1994 р.
- держстандарту "Методи лабораторної діагностики сказу" ГОСТ 26075-84
- аналізу даних лабораторних досліджень про ураженість тварин збудником сказу та епізоотичної і епідеміологічної ситуації в Україні за останні 50 років.
- Рекомендаций по профилактике и борьбе с бешенством диких животных - Л.П.Гришок, А.Ю.Синицын, Киев - "Урожай", 1988.
II. Організаційні заходи
|
№ п/п |
Заходи |
Термін виконання |
Відповідальні за виконання |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1 |
Провести ретроспективну оцінку епізоотичної ситуації по сказу 2000 р. в кожному населеному пункті, районі, області за 1995 -1999 рр., щорічно визначити зони стійкого неблагополуччя (території, де сказ реєструється щорічно або більше 2 разів протягом п'яти років). Встановити за такими зонами епізоотологічний та епідеміологічний нагляд. Вести облік і картографію осередків сказу. |
2000 р. |
Управління державної ветеринарної медицини, та головні державні інспектори ветмедицини області, району, міста, республіканська СЕС АР Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські, районні санепідстанції |
|
2 |
Розробити і затвердити комплексні плани заходів по профілактиці і боротьбі зі сказом за участю всіх відповідальних служб, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади |
2000 р |
Обласні управління державної ветмедицини, республіканська СЕС АР Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські, районні санепідстанції, обласні органи лісового господарства, обласні громадські мисливські організації, управління житлово-комунального господарства і будівництва, підрозділи ветеринарної міліції із забезпечення карантинних ветеринарних заходів управління забезпечення протиепізоотичної роботи Державного департаменту ветеринарної медицини, Центральна державна лабораторія ветеринарної медицини (ЦДЛВМ) |
|
3. |
Заслуховувати на засіданні колегії Державного департаменту ветмедицини Міністерства аграрної політики України питання виконання заходів щодо профілактики і боротьби зі сказом. За рішенням колегії питання виконання заходів щодо профілактики і боротьби із сказом можуть виноситися Мінагрополітики разом з МНС на розгляд Державної комісії з питань техногенно- екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій |
щорічно |
Управління забезпечення протиепізоотичної роботи Державного департаменту ветеринарної медицини |
|
4. |
Виносити питання щодо боротьби та профілактики сказу на розгляд місцевих органів державної виконавчої влади та на засідання державних надзвичайних протиепідемічних та протиепізоотичних комісій |
щорічно |
Управління ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Республіканська СЕС АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські санепідстанції, Головні управління МВС в АР Крим, місті Києві та Київській області, управління внутрішніх справ в областях, місті Севастополі, управління житлового господарства. Лісового господарства, товариства мисливців та рибалок АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя |
|
5. |
Проводити обласні семінари-наради з питань освоєння сучасних методів діагностики та здійснення заходів щодо поліпшення ефективності боротьби зі сказом |
щорічно у всіх обл. |
Обласні та районні державні лабораторії ветмедицини |
|
6. |
Забезпечити підвищення кваліфікації лікарів ветмедицини (вірусологів, епізоотологів) щодо діагностики та заходів боротьби зі сказом тварин |
постійно |
Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики, ЦДЛВМ, Інститут післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветмедицини |
|
7. |
Проводити обласні (міські) семінари для лікарів-травматологів (хірургів), які надають антирабічну допомогу населенню з питань призначення та проведення антирабічних щеплень та для інших медичних працівників з клініки, діагностики, епідеміології та профілактики сказу |
щорічно |
Міністерство охорони здоров'я АР Крим, Управління охорони здоров'я обласних, Київської, Севастопольської міських держадміністрацій, республіканська СЕС АР Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські санепідстанції |
|
8. |
Забезпечити лікувально-профілактичні заклади, на які покладено надання антирабічної допомоги, достатньою кількістю антирабічних препаратів (вакцина, імуноглобулін) для надання своєчасної та кваліфікованої допомоги потерпілим від укусів |
постійно |
Республіканська СЕС АР Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські санепідстанції |
|
9. |
Забезпечити державні лабораторії ветмедицини країни необхідними наборами діагностики сказу (МФА) для проведення типізації виділених ізоляторів та серологіч- ного моніторингу сказу серед дикої фауни та безпритульних тварин (ІФА з моноклональними антитілами) |
- " - |
Державний департамент ветмедицини, "Укрветпромпостач", ЦДЛВМ |
|
10. |
Забезпечити науково-дослідні установи та біофабрики референтними штамами вірусу сказу та специфічними сироватками згідно зі стандартами ВООЗ |
- " - |
ДНКІБШМ, ЦДЛВМ |
|
11. |
Забезпечити виробництво необхідних вакцин проти сказу на біофабриках країни |
постійно |
Асоціація "Украгробіовет", Херсонська, Сумська, Галещинська біофабрики, ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок, Інститут ветмедицини УААН, ДНКІБШМ |
|
12. |
Забезпечити контроль якості вакцин проти сказу |
постійно |
ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок, ДНКІБШМ |
|
13. |
Підвищити вимогливість до керівників органів лісового господарства, охорони природи, заповідників, національних парків і користувачів мисливських угідь щодо своєчасного вияснення і недопущення захворювання тварин на сказ |
постійно |
Головні державні інспектори ветмедицини областей та районів, Міністерство екології та природних ресурсів України і його органи на місцях |
|
14. |
Розробити комплексні плани по організації і проведенню пероральної імунізації диких м'ясоїдних, де визначити її стратегію, зони, що підлягають вакцинації, завдання і обов'язки відповідальних служб і відомств, проведення епізоотологічного нагляду за зоною вакцинації, потребу у біопрепаратах та інших матеріальних ресурсах. |
2000 р. постійно |
Обласні управління ветмедицини, головні державні інспектори ветмедицини областей та районів, обласні органи лісового господарства, обласні громадські мисливські організації, Міністерство екології та природних ресурсів України і його органи на місцях, асоціація "Украгробіовет", державне підприємство "Укрветпромпостач" |
|
15. |
Розробити "Правила утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України" відповідно до нових законодавчих актів та документів та затвердити їх у відповідних органах державної виконавчої влади і забезпечити суровий контроль за їх виконанням |
2001 р. |
Управління ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя, Республіканська СЕС АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські санепідстанції, Головні управління МВС в АР Крим, місті Києві та Київській області, управління внутрішніх справ в областях, місті Севастополі, управління житлового та комунального господарства, управління лісового господарства, управління екології та природних ресурсів, ради мисливців та рибалок АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя |
|
16. |
Забезпечити взаємну інформацію між установами державної служби ветмедицини і санітарно-епідеміологічною службою, управліннями з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (та цивільного захисту населення, відповідно) щодо захворювання тварин на сказ та людей, які звернулися в лікувально-профілактичні заклади за медичною допомогою з приводу укусів тваринами, підозрілими на сказ |
постійно |
Державний департамент ветмедицини, ЦДЛВМ, Укра- їнський центр санітарно-епідеміологічного нагля- ду МОЗ, обласні та районні управління державної ветмедицини, республіканська СЕС АР Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські, районні санепідстанції |
|
17. |
Своєчасно розглядати скарги громадян щодо нанесення їм фізичних ушкоджень домашніми тваринами, власники яких не дотримуються правил їх утримання. Матеріали по ці порушення, а також про порушення правил утримання домашніх тварин в населених пунктах їх власниками терміново направляти до адміністративних комісій місцевих органів державної виконавчої влади та правоохоронних органів для притягнення винних осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності. Відповідно до статті 154 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення" ( 80731-10 ) і ст. ст. 440, 440-1 Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ) та інших діючих нормативних документів |
постійно |
Головні управління МВС в АР Крим, місті Києві та Київській області, управління внутрішніх справ в областях, місті Севастополі, районні відділи внутрішніх справ, міські та районні відділи по контролю за благоустроєм населених місць, головні державні інспектори ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів |
|
III. Профілактичні заходи |
|||
|
1. |
Забезпечити у повному обсязі проведення щеплень собак проти сказу у всіх населених пунктах України незалежно від форм власності, а в зонах стійкого неблагополуччя також котів, великої рогатої худоби та інших сприйнятливих тварин |
щорічно |
Головні державні інспектори ветмедицини, керівники і спеціалісти ветмедицини гос- подарств, власники тварин |
|
2. |
Забезпечити клінічний огляд та карантинування тварин, які покусали людей чи тварин. Своєчасно повідомляти медичні установи про результати нагляду. Активізувати роботу з цього питання станцій по боротьбі зі сказом у містах, забезпечити їх автотранспортом та іншими матеріальними ресурсами |
постійно |
Державний департамент ветмедицини, обласні і міські державні управління ветмедицини, головні державні інспектори ветмедицини |
|
3. |
Для своєчасного прийняття заходів по попередженню підйомів захворювання на сказ розробляти річні прогнози епізоотичної ситуації щодо сказу згідно з "Рекомендациями по профилактике и борьбе с бешенством диких животных", затвердженими НТР Держагропрому УРСР від 20.03.87 р., з доведенням до відома державної санепідслужби на місцях |
щорічно |
ЦДЛВМ, обласні державні управління ветмедицини, обласні державні лабораторії ветмедицини |
|
4. |
Систематично обстежувати місця помешкання диких тварин, у випадку виявлення їх трупів з ознаками загибелі від інфекційних хвороб або виявлення живих тварин з підозрілою поведінкою негайно повідомляти працівників державної служби ветеринарної медицини і надсилати матеріал у державну лабораторію ветеринарної медицини для дослідження на сказ |
постійно |
Користувачі мисливських угідь, Головні державні інспектори ветмедицини областей, районів |
|
5. |
Проводити облік чисельності лисиць та пла- нові заходи щодо підтримання оптимальних розмірів їх популяції. У лисиць перед пе- ріодом розмноження щільність популяції не повинна перевищувати 0,5 - 1,0 гол. на 1000 га угідь. Проводити боротьбу з безпритульними собаками та котами на мисливських угіддях, включаючи зелені зони навколо міст та в сільській місцевості |
постійно |
Держкомлісгосп України, органи лісового господарства, органи охорони природи, користувачі мисливських угідь, Міністерство екології та природних ресурсів України і його органи на місцях |
|
6. |
Проводити моніторинг на сказ серед диких тварин, для чого планувати відстріл у кожно- му мисливському господарстві 5-10 гол. лисиць і направляти сироватки крові у обласні державні лабораторії ветмедицини для дослідження на наявність антитіл проти вірусу сказу. При позитивних результатах здійснювати вірусологічні дослідження матеріалу від тварин цієї зони |
щорічно перед початком мисливсь- кого сезону |
ЦДЛВМ, головні державні інспектори ветмедицини областей, районів, обласні та районні державні лабораторії ветмедицини, Держкомлісгосп України, обласні органи лісового господарства, громадські мисливські організації, користувачі мисливських угідь, Міністерство екології та природних ресурсів України і його органи на місцях |
|
7. |
Забезпечити епіднагляд за групами підвищеного ризику, за усіма особами, зай- нятими промислом хижаків, тваринниками та іншими категоріями людей, що мають контакт з хворими або підозрюваними на захворювання сказом тваринами |
постійно |
Республіканська СЕС АР Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські та районні санепідстанції |
|
8. |
Забезпечити своєчасну та кваліфіковану антирабічну допомогу потерпілим від укусів тваринами |
постійно |
Міністерство охорони здоров'я АР Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської, Севастопольської міських держадміністрацій |
|
9. |
Встановити суворий контроль за дотриманням громадянами, підприємствами, установами і організаціями правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України. До порушників застосовувати дійові заходи впливу (штрафи, адміністративні санкції і інше) |
постійно |
Управління контролю за благоустроєм міст, головні управління МВС України в Криму, місті Києві та Київській області, управління МВС України в областях, місті Севастополі, Міністерство екології та природних ресурсів України і його органи на місцях, головні державні інспектори ветмедицини областей та районів |
|
10. |
Посилити роботу по боротьбі з безпритульними тваринами. Забезпечити наявність бригад по відлову безпритульних тварин та оснастити їх засобами відлову, автотранспортом та ін. |
постійно |
Управління житлово-комунального господарства і будівництва |
|
11. |
Устаткувати пункти збору трупів сільськогосподарських тварин, упорядкувати утилізацію боєнських відходів, навести санітарний порядок на всіх тваринницьких фермах, не допускати утримання на них безпритульних собак і котів. Охороняти сільськогосподарські тварини від нападу хижаків. |
постійно |
Керівники сільськогосподарських господарств, підприємств по переробці подуктів та сировини тваринного походження, головні державні інспектори ветмедицини областей, районів, керівники господарств |
|
12. |
Здійснювати контроль за чисельністю мишовидних гризунів та проводити комплексні заходи по їх знищенню за погодженням з місцевими органами Міністерства екології та природних ресурсів України |
постійно |
Управління захисту рослин Міністерства аграрної політики, республіканська СЕС АР Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські, районні санепідстанції, керівники сільськогосподарських та інших господарств, підприємств, організацій і установ |
|
13. |
Проводити аналіз стану антирабічної допомоги населенню та заходів профілактики сказу серед людей, видавати республіканські і обласні інформаційні листи з відповідними висновками та пропозиціями |
щорічно |
Головне санепідуправління МОЗ України, Український центр державного санітарно- епідемічного нагляду МОЗ України, Республіканська СЕС АР Крим, обласні. Київська та Севастопольська санепідстанції |
|
14. |
Здійснювати аналіз епідемічної та епізоотичної ситуації зі сказу, з розробкою республіканських і обласних прогнозів з відповідними пропозиціями |
двічі на рік |
Український центр державного санітарно- епідеміологічного нагляду МОЗ України, Республіканська СЕС АР Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські санепідстанції, Державний департамент ветмедицини, управління ветмедицини АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя |
|
15. |
Забезпечити лабораторні дослідження патологічного матеріалу на сказ від осіб, яким клінічно було встановлено діагноз гідрофобії (сказу) |
постійно |
Київський НДІЕіІХ АМН України |