МІНІСТЕРСТВО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
|
N 4 від 25.01.2000 м.Київ vd20000125 vn4 |
|
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 2000 р. за N 138/4359 |
Затверджено
Наказ Державного департаменту
ветеринарної медицини
Мінагропрому України
25 січня 2000 р. N 4 ( z0135-00 )
Інструкція
про заходи з профілактики та боротьби
з інфекційною анемією коней
1. Загальні положення
1.1. Інфекційна анемія коней - хронічне вірусне захворювання, для якого характерний прихований із можливим спорадичним клінічним проявом перебіг - рецидивною лихоманкою і анемією.
1.2. Збудник інфекційної анемії - ретровірус, подібний до вірусів віспи овець, лейкозу великої рогатої худоби, СНІДу і T-кліткового лейкозу людей.
1.3. Вірус розмножується у формених елементах крові, клітинах кісткового мозку і виділяється з організму тварин із секретами і екскрементами, які містять кров.
1.4. В природних умовах вірус інфекційної анемії коней уражає також ослів, мулів, лошаків, поні і зебу.
1.5. Вірус чутливий до дії 2% розчину їдкого натру і 2% розчину формальдегіду, які знешкоджують його за 5 хвилин. В матеріалі, нагрітому до 60 (град.), вірус інактивується за 30 хвилин.
1.6. Джерело збудника інфекції - коні, інфіковані вірусом інфекційної анемії.
1.7. Факторами перенесення можуть бути корми, предмети догляду та інші матеріали, забруднені виділеннями інфікованих коней.
1.8. Механічними переносниками збудника є кровососні комахи (мухи-жигалки, гедзі, комарі, мошки, кліщі). Виконання маніпуляцій (узяття крові, вакцинації, лікувальні ін'єкції) при недотриманні стерильності обумовлює перезараження тварин.
1.9. Коні можуть заражатись при потраплянні вірусу парентерально, ентерально, при паруванні, а лошата - через молоко конематки.
2. Епізоотичні особливості та клінічні ознаки інфекційної анемії коней
2.1. Інфекційна анемія коней зустрічається в Поліській та Лісостеповій зонах України.
2.2. Найбільш характерно, що інфекційна анемія коней протікає хронічно з підвищенням температури та приховано (латентно), коли температурна реакція та інші клінічні симптоми відсутні, а сироватки крові реагують позитивно за РДП. Такі коні - вірусоносії є джерелом збудника інфекції.
2.3. В стаціонарно неблагополучних господарствах у окремих коней з прихованим перебігом хвороби можливий прояв клінічної картини і гематологічних змін.
2.4. Клінічні ознаки характеризуються рецидивною чи постійною лихоманкою з температурою 38,6-41,0 (град.) і тривалими приступами від 3 до 12-20 днів. При гострому перебігу хвороби в період лихоманки окремі коні можуть загинути, в інших захворювання переходить у підгостру, хронічну, приховану форми.
2.5. У коней з лихоманкою можуть розвиватися наступні симптоми: анемія, жовтяничність слизових оболонок, набряки підгруддя, препуція мошонки чи черевної частини тіла.
3. Діагностика інфекційної анемії коней
3.1. Діагноз "інфекційна анемія коней" ставлять на підставі клінічних, патологоанатомічних ознак, епізоотичних даних та результатів лабораторних досліджень.
3.2. Основним методом прижиттєвої діагностики інфекційної анемії коней є серологічний - реакція дифузної преципітації (РДП).
3.3. Клінічні і гематологічні методи досліджень використовуються для встановлення стадії розвитку хвороби у серопозитивних коней.
3.4. Патологічним методом досліджень визначають ступінь ураження органів, а гістологічним - морфофункціональні зміни в органах.
3.5. Діагноз уважається встановленим при наявності позитивних результатів дворазових досліджень за РДП з інтервалом 15-30 днів. При потребі проводять гематологічні, патоморфологічні дослідження.
3.6. При встановленні діагнозу ферму (господарство) оголошують неблагополучним за цим захворюванням.