нeматоди / аскаридози

Аскаридози

Неоаскароз

(Neoascarosis) Жуйні (телята)

Параскароз

(Parascarosis)

Коні

Аскароз

(Ascarosis)

Свині

Токсакароз

(Toxocarosis) М’ясоїдні

Токсаскароз

(Toxascarosis) М’ясоїдні

Аскаридіоз

(Ascaridiosis)

Птиця

Збудник

Neoascaris vitulorum

Parascaris equorum

Ascaris suum

Toxocara canis, T. cati

Toxocara leonina

Ascaridia galli

Родина

Anisakidae

Ascaridae

Ascaridae

Anisakidae

Ascaridae

Ascaridae

Характеризується

Запалення кишок, проноси, періодичні судоми, параліч задніх кінцівок, схуднення тв.

Розлади травлення та бронхопневмонія.

Виснаження, прогресуюче схуднення, ознаками бронхопневмонії, нервовими розладами.

Toxocara canis – в тонких кишках , іноді жовчні ходи печінки і підшлункова – м’ясоїдних

T. cati – в тонких кишках - котячих

В тонких кишках

В тонких кишках

Збудник

Neoascaris vitulorum – жовто-білого кольору з прозорою кутикулою. Ротовий отвір має 3 губи, краї губ мають зубчики

Parascaris equorum – великих розмірів, веретеноподібної форми, жовто-білого кольору. Рот має 3 губи.

Ротовий отвір має 3 губи, на краях яких є зуби.

Toxocara canis – світло-жовтого кольору, 3 губи.

Toxocara leonine – сіро-жовтого кольору, на головному кінці є тонкі бокові крила.

Ascaridia galli – жовто-білого кольору.

Самець

11 – 15 см, має дві майже однакові спікули

28 см, хвіст загнутий, має невеликі бокові крила, статеві сосочки та дві однакові тонкі спікули.

12 – 25 см, дві короткі (1,5 – 2 мм завдовжки) однакові спікули

Toxocara canis – 5 – 10 см, загнутий хвостовий кінець і дві спікули.

T. cati – 3- 6 см, спікули різної довжини

4 – 7 см, однакові спікули

2 – 7 см, добре розвинений прианальний присосок, дві тонкі спікули, хвостові сосочки.

Самка

14 – 30 см

40 см

20 – 35 см

Toxocara canis – 10 – 18 см.

T. cati – 4 – 10 см.

6 – 10 см, вульва відкривається в передній частині тіла.

6 – 12 см

Яйця

Середніх розмірів (0,075…0,095)*(0,06…0,075), округлі, жовтого кольору, комірчаста зовн оболонка

Незрілі, круглі, великі (діаметр 0,09 – 0,10 мм), вкриті товстою гладенькою оболонкою. З фекаліями витіляються темно-коричневі, рідше світло-сірі яйця.

Сірого кольору, середніх розмірів (0,05 – 0,087)*(0,04 – 0,05 мм), овальні, не зрілі, товста оболонка. В кишках вони стають темно-коричневого кольору.

Середніх розмірів (0,068-0,075), круглі, темно-коричневого кольору, комірчаста зовнішня оболонка, не зрілі.

Круглі, світло-сірого кольору, середніх розмірів (0,075 – 0,085 мм), незрілі, з товстою і гладенькою оболонкою.

Середнього розміру (0,07…0,09)*(0,04…0,06 мм), світло-сірого кольору, овальні, незрілі, з гладенькою оболонкою.

Паразитує збудник

В тонких кишках, іноді в сичузі

Переважно в тонких кишках.

У тонких кишках

Toxocara canis – в тонких кишках , іноді жовчні ходи печінки і підшлункова – м’ясоїдних

T. cati – в тонких кишках - котячих

В тонких кишках

В тонких кишках

Цикл розвитку

Геогельмінти. Зараження аліментарним шляхом. Яйця дозрівають до інвазійної стадії близько 2 тижнів. Телята заражаються в перші 2 тижні життя і старші. Личинки проходять гепатопульмональний шлях міграції. Основний шлях зараження – утробний (не мігрують по крові, а через 2 – 4 тижні в тонких кишках досягають статевої зрілості).

Геогельмінти. Зараження аліментарним шляхом. Личинки проникають в стінку кишок і через 48 годин досягають печінки. Впродовж 2 тижнів мігрують в легені, бронхи, трахею, заковтуються і потраплять в тонкі кишки.

Зараження аліментарним шляхом. Личинки проникають в стінку кишок і рухаються до печінки, в праву половину серця і в капіляри легень, легеневі альвеоли, бронхіоли, бронхи, трахею, в ротову порожнину і тонкі кишки.

Геогельмінти. Зараження аліментарним шляхом. Проникають в кровоносну систему і заносяться в легені (2 линька). Личинки 3-ї стадії – у бронхи, трахею, ротову порожнину, тонкі кишки, тут ще 2 линяння і через 20-21 добу статева зрілість.

Цуценята 6 міс віку – гепато-трахеальна міграція припиняється. Личинки 2-ї стадії проникають в печінку, легені, нирки, головний мозок, серце, скелетні м’язи. Розвиток припиняється – життєздатні 385 дінв.

Розвивається прямим шляхом. За 30^оС і вологості в яйці за 3-6 діб розвивається інвазійна личинка. Зараження аліментарним шляхом. Проникають в слизову кишок, 3 рази линяють і повертаються назад в просвіт кишок.

Геогельмінти. За оптимальних умов розвиток до інвазійної стадії – 3 тижні. Зараження аліментарним шляхом. Личинка локалізується в кишкових ворсинках тонкого кишечника. Через 8 діб проникають в стінку кишечника, линяють, дозрівають (7 – 10 днів), повертаються в просвіт кишок.

Досягання статевої зрілості

1,5 міс

2 – 2,5 міс

1,5 – 3міс

T. cati – юлизько 8 тижнів.

Через 11 тижнів

35 – 38 діб від зараження

Тривалість життя

3 – 4 міс

5 – 7 міс

4 – 10 міс

Близько 1 року.

Епізоотологія

Хворіє навесні та восени (червні-липні – max екстерн. інвазії). Джерело – телята до 4 міс і інвазовані тільні хвороби. В кишках людини – «larva migrans»

Хворіє переважно молодняк поточного року. Іноді загибель. Пік інвазії – осінь-зиам.

Джерело – хворі поросята та підсвинки, а також дорослі свині – гельмінтоносії. Найбільше інвазії у тварин 2-4 міс віку. Дощові черви – є резервуарними хазяями. (мухи)

Резервуарні хазяї – мишоподібні гризуни, канібалізм.

Хворіють переважно цуценята до 6 міс віку.

Заражаються тварини віком 3 – 6 міс і старші. Резервуарним хазяїном є миші.

Тяжко хворіють курчата і молодня до 5-6 міс віку. Дорослі є носіями інвазії. Резервуарні хазяї – дощові черви.

Патогенез

Механічний – міграція личинок; закупорювання кишок; трофічна і інокуляторна дія; можлива алергічна реакція

Механічний, трофічна, інокуляторна, алергічна дія.

Механічна, алергічна, інокуляторна. Міграція триває 2-3 тижні.

Пневмонія і набряк легень. Запалення слизової тонких кишок. Іноді закупорка кишок, жовчних ходів печінки, підшлункової залози.

Травмують слизову тонких кишок.

Великої шкоди завдають личинки L2 і L3. Вони руйнують ліберкюнові залози і ворсинки тонких кишок. Закупорка і розрив кишок.

Клінічні ознаки

Втрата апетиту, спрага, розлади ШКТ, кашель, пронос. Фекалії бурого, майже чорного кольору, неприємного запаху. Тварини іноді гинуть. Тяжкий перебіг – здуття живота, часте сечовипускання, задишка, тремор м’язів, параліч тазових кінцівок.

Разлади травлення, пронос, бронхопневмонія, супроводжується кашлем, прискореним диханням, виділення з носа. Тварини худнуть, швидко втомлюються, пригнічені, можуть бути коліки.

Легенева – пов’язана з міграцією личинок – гострий перебіг;

Кишкова – паразитування статевозрілої стадії в кишках.

Кашель, хрипи, утруднене і прискорене дихання, блювання, підвищення температури, відмова від корму, лежать.

Спотворбюється апетит, пригнічення, блідість слизових оболонок, виснаження, пронос, запори, блювання.

Спотворбюється апетит, пригнічення, блідість слизових оболонок, виснаження, пронос, запори, блювання.

Виснаження, зниження апетиту, пронос, анемічність слизових оболонок, птиця малорухома, пір’я скуйовджене, крила опущені. Відставання курчат в рості і розвитку. Нерідко вони гинуть.

Пат-анат дані

Труп виснажений, слизові анемічні. Живіт сильно здутий. Розрив тонкої кишки.

Труп виснажений, слизові анемічні. В серці і легенях крапчасті крововиливи. Вузлики в печінці, легенях.

Зміни в печінці і легенях.Печінка повнокровна., запалення слизової тонких кишок, атрофія ворсинок, закупорка кишок.

Геморагічний ентерит, виразки, атрофію слизової, іноді розрив кишок.

Геморагічний ентерит, виразки, атрофію слизової, іноді розрив кишок.

Слизова тонких кишок набрякла, гіперемійована, місцями крововиливи, у вмісті багато слизу.

Діагностика

М. Фюллеборна, Дарлінга, Щербовича або метод нативного мазка.

М. Фюллеборна, у лошат не раніше, ніж через 2 міс після народження, діагностична дегельмінтизація.

Алергічний метод (легенева форма). М. Бармана, Фюллеборна.

М. Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація. Розтин трупа і виявлення в тонких кишках гельмінтів.

М. Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація. Розтин трупа і виявлення в тонких кишках гельмінтів.

М. Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація. Розтин трупа і виявлення в тонких кишках гельмінтів.

Лікування

Абомектин, Аверсиктин, дорамектин, івермектин, мокседиктин, (макроциклічні лактони).

Бензімідазоли, макроциклічні лактони, солі піперазину.

Альбендазол, камбендазол, фебантел, мебендазол, левамізол, макроціиклічні лактони.

Бензімідазоли, левамізол, нітроксанату, макроциклічні лактони.

Бензімідазоли, левамізол, нітроксанату, макроциклічні лактони

Солі піперазину, левамізол, бензімідазоли.

Профілактика

Ізольоване утримання тільних корів від телят до 4 – 5 міс. Телят дегельмінтизують з 20 днів. Приміщення чистять. Корів випасають на полях, де не було телят до 5 міс віку.

Дегельмінтизація лошат поточного року 1раз – серпень-вересень, 2 раз – листопад-грудень;

1-2роки і дорослі – березень квітень і жовтень-листопад.

Для біологічних підприємств – перед вивозом і під час карантинування.

Оптимізація умов утримання і годівлі, належний сан. стан приміщень. Впорядкований водопій, дезінвазія об’єктів навколишнього середовища.

Оптимізація умов утримання і годівлі, належний сан. стан приміщень, профілактична дегельмінтизація.

Оптимізація умов утримання і годівлі, належний сан. стан приміщень, профілактична дегельмінтизація.

Роздільне вирощування молодняку і дорослої птиці, повноцінна годівля, щоденне прибирання посліду.