Пожежна безпека

Залежно від особливостей виробничого процесу, крім загальних вимог пожежної безпеки, здійснюються спеціальні заходи для окремих видів виробництв, технологічних процесів та промислових об’єктів. Для споруд та приміщень, в яких експлуатуються відеотермінали та ЕОМ, такі заходи визначені Правилами пожежної безпеки в Україні, ДНАОП 0.00–1.31–99 та іншими нормативними документами.

Будівлі та їх частини, в яких розташовуються ЕОМ, повинні бути не нижче ІІ ступеня вогнестійкості. Над та під приміщеннями, де розташовуються ЕОМ, а також у суміжних з ними приміщеннях не дозволяється розташування приміщень категорій А і Б за вибухопожежною небезпекою. Приміщення категорії В слід віддаляти від приміщень з ЕОМ протипожежними стінами.

Для всіх споруд і приміщень, в яких експлуатуються відеотермінали та ЕОМ, повинна бути визначена категорія з вибухопожежної і пожежної небезпеки відповідно до НАПБ Б.03.002–2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою [25] та клас зони згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ). Відповідні позначення повинні бути нанесені на вхідні двері приміщення.

Виробничі приміщення для роботи з ВДТ не повинні межувати з приміщеннями, в яких рівень шуму і вібрації перевищують допустимі значення. Окрім того неприпустимим є розташування вибухопожежонебезпечних приміщень категорії А і Б (НАПБ Б.07.005–86), а також виробництв з мокрими технологічними процесами поряд з приміщеннями, де розташовуються ЕОМ, а також над такими приміщеннями або під ними.

Сховища інформації, приміщення для зберігання перфокарт, магнітних стрічок, пакетів магнітних дисків слід розміщати у відокремлених приміщеннях, обладнаних негорючими стелажами та шафами. Зберігати такі носії інформації на стелажах необхідно у металевих касетах. У приміщеннях ЕОМ слід зберігати тільки ті носії інформації, які необхідні для поточної роботи.

Приміщення, в яких розташовуються персональні ЕОМ та дисплейні зали, повинні бути оснащені системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими пожежними сповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м² площі приміщення з урахуванням гранично допустимих концентрацій вогнегасної речовини.

Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами.

ДОДАТОК Л

Розрахунок надлишкового тиску вибуху

Розрахувати надлишковий тиск вибуху у виробничому приміщенні, в якому внаслідок руйнування апарата відбулося витікання 300 л рідини (табл. Л.1).

Таблиця Л.1 – Вихідні дані для розрахунку надлишкового тиску вибуху

№ п/п	Рідина	Параметри приміщення, м
		довжина	ширина	висота
1	ацетон	12	6	3,6
2				7,2
3			12	3,6
4				7,2
5		24		3,6
6				7,2
7	бензол	12	6	3,6
8				7,2
9			12	3,6
10				7,2
11		24		3,6
12				7,2
13	бензин	12	6	3,6
14				7,2
15			12	3,6
16				7,2
17		24		3,6
18				7,2
19	метилацетат	12	6	3,6
20				7,2
21			12	3,6
22				7,2
23		24		3,6
24				7,2
25	спирт етиловий	12	6	3,6
26				7,2
27			12	3,6
28				7,2
29		24		3,6
30				7,2
31	трихлоретилен	12	6	3,6
32				7,2
33			12	3,6
34				7,2
35		24		3,6
36				7,2

Розрахунок виконують у наступній послідовності:

Для визначення критеріїв вибухопожежної небезпеки слід розрахувати надлишковий тиск вибуху горючої речовини:

, (Л.1)

де Р – максимальний тиск вибуху стехіометричної пароповітряної суміші, кПа:

, (Л.2)

Р₀ – початковий тиск, 101 кПа;

Т_в – температура вибуху, для більшості речовин близько 1500 К;

Т₀ – початкова температура, 293 К;

х, у – кількість молей речовин до та після вибуху, визначити із рівняння повного окислення одного моля рідини;

m – розрахункова маса пари горючої рідини, яка може потрапити у повітря приміщення за рахунок випаровування, кг:

, (Л.3)

де W – інтенсивність випаровування рідини, кг· с^–1· м^–2 (табл. Л.2);

 – тривалість випаровування рідини, прийняти 3600 с;

S – розрахункова площа випаровування рідини, яка потрапила у приміщення внаслідок аварії, м²:

, (Л.4)

де K – коефіцієнт розтікання, для чистої рідини 1 м²· л^–1;

V_p – об’єм рідини, що витекла з апарату, л;

Якщо величина розрахункової площі випаровування S перевищує площу підлоги S_п, то слід прийняти, що S=S_п.

Якщо розрахункова маса пари горючої рідини m перевищує масу рідини m_p, то слід прийняти, що

, (Л.5)

де  – густина рідини, кг· м^–3 (табл. Л.2);

Z – коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини в утворенні вибухонебезпечної суміші, для пари горючих рідин, 0,3;

V_в – вільний об’єм приміщення, м³; його можна прийняти як 80% від геометричного об’єму приміщення;

_п – густина пари, кг· м^–3;

, (Л.6)

де М – молярна маса рідини, кг·кмоль^–1;

М_пов – молярна маса повітря, 28,966 кг·кмоль^–1;

_пов – густина повітря, 1,2 кг· м^–3;

С_ст – стехіометрична концентрація пари горючої рідини, об.%;

, (Л.7)

де  – стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції горіння:

, (Л.8)

де n_С , n_Н , n_О , n_Г – кількість атомів вуглецю, водню, кисню та галогенів у молекулі горючої речовини;

К_Н – коефіцієнт, який враховує негерметичність приміщення і неадиабатичність процесу горіння, 3.

Таблиця Л.2 – Властивості рідин

Рідина	Формула	Інтенсивність випаровування, W, г· с–1· м–2	Густина, , кг· м–3	Температура спалаху, С
Ацетон	С3Н6О	0,589	789,9	–18
Бензол	С6Н6	0,436	879,0	–11
Бензин	С7,3Н14,8	0,333	730,0	–40
Метилацетат	С3Н6О2	0,865	933,0	–15
Спирт етиловий	С2Н6О	0,632	789,3	13
Трихлоретилен	С2НCl3	0,653	1464,2	32

Таблиці Л.3 – Характеристика ступеня баричної дії вибуху на людину

Наслідки	Надлишковий тиск, кПа
Безпечно для людини	менше 20
Легке ураження (забиття, вивихи, тимчасова втрата слуху, загальна контузія)	20 – 40
Середнє ураження (контузія головного мозку, ушкодження органів слуху, розрив барабанних перетинок, кровотеча з носу та вух)	40 – 60
Сильне ураження (сильна контузія всього організму, втрата свідомості, переломи кінцівок, ушкодження внутрішніх органів)	60 – 100
Поріг смертельного ураження	100
Летальний результаті 50% випадків	250 – 300
Безумовно смертельне ураження	більше 300

Таблиця Л.4 – Характеристика ступеня баричної дії вибуху на будівлі

Тип будівлі	Ступінь руйнування при тиску, кПа
	слабка	середня	сильна	повна
Цегляні та кам’яні: малоповерхові багатоповерхові	8 – 20 8 – 15	20 – 35 15 – 30	35 – 50 30 – 45	50 – 70 45 – 60
Залізобетонні крупнопанельні: малоповерхові багатоповерхові	10 – 30 8 – 25	30 – 45 25 – 40	45 – 70 40 – 60	70 – 90 60 – 80
Залізобетонні монолітні: багатоповерхові підвищеної поверховості	25 – 50 25 – 45	50 – 115 45 – 105	115 – 180 105 – 170	180–250 170 – 215
Залізобетонні крупно панельні із залізобетонним та металевим каркасом і крановим обладнан-ням з вантажопідйомністю, т: до 50 50 – 100	5 – 30 15 – 45	30 – 45 45 – 60	45 – 75 60 – 90	75 – 120 90 – 135
Із стінами типу «сендвіч» та крановим обладнанням вантажопідйомністю до 20 т	10 – 30	30 – 50	50 – 65	65 – 105
Складські приміщення з металевим каркасом та стінами із листового металу	5 – 10	10 – 20	20 – 35	35 – 45

Таблиця Л.5 – Відносні збитки від ступеня руйнування будівлі

Ступінь руйнування	Відносні збитки, % від вартості будівлі
Слабке (пошкодження або руйнування дахів, віконних та дверних пройомів)	10 – 15
Середнє (руйнування дахів, вікон, перегородок, горищних перекрить, верхніх поверхів)	30 – 40
Сильне (руйнування несучих конструкцій та перекрить, при якому ремонт недоцільний)	50
Повне (обвалення будівель, споруд)	100