Радіонуклідні дослідження кісткової системи
В клінічній практиці для дослідження кісткової системи використовують методику остеосцинтиграфії.
ОСТЕОСЦИНТИГРАФІЯ
Показання:
оцінка
деструктивно-репаративних процесів
при первинних та вторинних пухлинах
скелету, а також при захворюваннях
неонкологічного характеру.
РФП:
99mTc–пірофосфат.
Апаратура:
планарні
гамма-камери, ОФЕКТ.
Принцип
методики: остеотропні
РФП інтенсивно включаються в мінеральний
обмін, накопичуючись в скелеті, більше
в уражених кісткових структурах, де
здійснюється збільшений мінеральний
обмін. Цей механізм може бути представленим
2 фазами: а) збільшенням кровопостачання;
б) селективною акумуляцією в реактивній
новій кістковій тканині.
Методика
дослідження:
99mTc–пірофосфат
вводять в/в у дозі 500-600 МБк і досліджують
його накопичення в кістках через 3
години. В нормі 99mTc–пірофосфат
добре фіксується в кістках черепа,
хребта, таза, ребрах та крупних суглобах.
Первинні пухлини кісток накопичують
РФП у значній кількості – на 400-600% більше
ніж симетричні ділянки здорової кісткової
тканини. Метастази фіксують РФП дещо в
меншій кількості ніж первинні пухлини
– на 70-300% більше здорових ділянок.
Концентрація РФП в пухлинах кісток
перевищує в 5-10 разів концентрацію його
в здоровій кістковій тканині. А в
порівнянні з рентгенологічними методами
ця методика дозволяє діагностувати
ранні метастази на 2-8 місяців раніше.
Остеосцинтиграфія з 99мТс-пірофосфатом (множинні метастази в кістках скелету)
ДОСЛІДЖЕННЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
Для дослідження щитовидної залози в клінічній практиці використовують:
Визначення йоднакопичувальної здатності щитовидної залози.
Сканування та сцинтиграфію щитовидної залози.
ВИЗНАЧЕННЯ ЙОДНАКОПИЧУВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
Показання: порушення функції щитовидної залози з метою діагностики гіпер- або гіпотиреозів, визначення ступеню захвату радіонуклідів йоду щитовидною залозою. Противопоказання: вагітність, період лактації, дитячий вік, важкі захворювання нирок, печінки. Тимчасові протипоказання: прийом пацієнтами перед дослідженням препаратів, які містять йод, бром, антитиреоїдних, гормональних, сульфаніламідних препаратів, вітамінів групи В, антибіотиків, кофеїну та інш. Апаратура: одноканальна діагностична сцинтиляційна установка ДСУ2-1 (настроєна тільки на фотопік 131J ) або гамматиреорадіометр - ГТРМ-01ц. Принцип методики: реєстрація динаміки накопичення 131J, 123J в паренхімі щитовидної залози по певній часовій програмі. Радіометрію щитовидної залози по g-випроміненню проводять через 2, 4 і 24 години після прийому радіонукліда йоду; при стертих і атипових формах тиреоїдної патології - додатково через 48 і 72 години. Методика дослідження: дослідження розпочинають з виміру стандарту, активність якого приймається за 100%. Після прийому per os РФП вимірюють активність щитовидної залози за той же відрізок часу. Ступень накопичення радіойоду знаходиться в прямій залежності від функціонального стану щитовидної залози. При нормальній функції щитовидної залози накопичення 131J має рівномірно зростаючий характер з досягненням максимуму до кінця першої доби. В нормі через 2 години рівень поглинання РФП становить 7-10%; через 4 години 15-17%; через 24 години 29-32%; через 48 годин 28-30%; через 72 години 27-29%. При гіпертиреозі відмічається збільшене, інтенсивне включення 131J і швидке його виведення. Максимум накопичення настає в більш ранні терміни і залежить від ступеню важкості тирео-токсикозу. Чим вища функціональна активність щитовидної залози, тим більше включається індикатор і в більш ранні строки настає максимум його накопичення. При гіпотиреозі щитовидна залоза захоплює значно менше 131J і більш повільно. Максимум накопичення препарату настає через 48-72 години. Низькі відсотки накопичення 131J спостерігаються не тільки при гіпофункції, але й при блокаді щитовидної залози, яка викликана застосуванням препаратів йоду або брому, які через механізм нейроендокринної регуляції прямо або опосередковано можуть впливати на функцію щитовидної залози.
СКАНУВАННЯ І СЦИНТИГРАФІЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
Показання: визначення анатомо-топографічних особливостей щитовидної залози (форми, розмірів, контурів); виявлення ектопично розташованих елементів тиреоїдної паренхіми (сублінгвальне, загрудинне та інш.); вивчення взаємозв’язку її з оточуючими тканинами; визначення наявності вузлів і їх диференціація; діагностика злоякісних пухлин і ступеню їх розповсюдження (наявність метастазів); динамічне спостереження за патологічним процесом і ефективністю проводимої терапії; своєчасне виявлення рецидиву зобу після лікування. РФП: йодид натрію (131J) або 99мТс-пертехнетат. Апаратура: сканер або гама-камера з спеціальним коліматором типа “Пінхол”, при його відсутності - паралельний коліматор. Принцип методики: базується на реєстрації g-випромінення тиреотропних РФП у вигляді штрихового або цифрового построкового зображення при скануванні або сцинтиграфічного - на гамма-камері. Щільність штриховки і сцинтиляційних спалахів знаходиться в прямій залежності від ступеня накопичення РФП. Методика дослідження: дослідження з 131J в теперішній час проводиться пацієнтам з підозрою на рак щитовидної залози, прооперованим з приводу цього захворювання з метою виявлення рецидивів і метастазів. При блокаді щитовидної залози сканування поводять з 99мТс-пертехнетатом. Сканування з 131J проводять через добу після прийому per os РФП активністю 1МБк. З 99мТс-пертехнетатом сканування проводять в інтервалі 30-60 хвилин після внутрішньовенного введення РФП активністю 30-40 МБк.
Сканограма
і сцинтиграма щитоподібної залози
Для виявлення метастазів в післяопераційному періоді, дослідження проводиться після перорального прийому 75-200 МБк Na131I