Радіонуклідні дослідження “in vivo”

Більшість методик потребує ін?єкції РФП переважно в вену, значно менше в артерію, в паренхіму органу, в інші тканини або шляхом вдихання чи перорально. Показання до радіонуклідного дослідження визначає лікар, що лікує після консультації з радіологом. Частіше воно проводиться після клінічних, лабораторних та інших променевих досліджень, коли необхідні радіонуклідні дані про функцію та морфологію того чи іншого органу чи системи. Протипоказань до РНД немає, маються лише обмеження, які передбачені НОРМАМИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (НРБУ). Всі методи РНД можна поділити на статичні та динамічні.

Динамічні дослідження Дозволяють достатньо точно вивчити функціональний стан органу по динаміці перерозподілу РФП. Показаннями до динамічного дослідження є:

• Клініко-лабораторні дані про можливе захворювання.

• Визначення ступеню порушення функції органу до початку лікування, в процесі лікування та в катамнезі захворювання.

• Вивчення збереженої функції органу, що досліджується.

Частіше для динамічних радіонуклідних досліджень використовується РАДІОГРАФІЯ та ДИНАМІЧНА СЦИНТИГРАФІЯ. Ці дослідження виконують на багатоканальних радіографах (КПРДІ-1, КПРДІ-3, NP-356) або на гамма-камерах з клінічними комп’ютерами.

Статичні дослідження Методи, які дають характеристику анатомо-топографічного стану органу або системи на основі розподілу та накопичення РФП. Це дозволяє встановити положення, форму, розміри та наявність ділянок аномального накопичення РФП. Показаннями до статичного дослідження є:

• З?ясування топографії внутрішніх органів (діагностика вад або аномалій розвитку).

• Діагностика пухлин та кіст.

• Визначення об?єму та ступеню ушкодження органу або системи.

    Ці дослідження виконують на сканерах або гамма-камерах.

Якість статичних досліджень залежить від:

• Дотримання термінів дослідження після введення РФП.

• Належної укладки пацієнта.

• Забезпечення необхідної експозиції дослідження.

• Розмітки анатомічних орієнтирів.

• Отримання сканограм або сцинтиграм в різних проекціях.

• Аналізу зображення.

Радіонуклідні дослідження серцево-судинної системи

Радіокардіографія

РКГ- реєстрація швидкості проходження РФП крізь камери серця з метою визначення параметрів серцевої діяльності.

Показання: пороки серця, миготлива аритмія, порушення кровообігу, хронічні захворювання легень, гіпертонічна хвороба, тиреотоксикоз. РФП: альбумін сироватки людини – 131I-АСЛ або 99mТс-АСЛ.

Для зменшення поглинення 131I щитовидною залозою пацієнтам перед і після дослідження назначають препарати йоду (розчин Люголю, КI), а при використанні 99mТс-АСЛ - калію перхлорат.

Апаратура: багатоканальні хронографи, КПРДІ-3 Радіокардіоаналізатори РКА 3-01, РКА 5-02. Принцип методики: реєстрація кривої - радіокардіограми (РКГ) зміни інтенсивності ?-випромінення, яке виходить з порожнин серця при першому проходженні по ним РФП (принцип Стюарта-Гамільтона). Методика дослідження: хворого досліджують в лежачому стані. Визначають активність РФП, яка буде введена внутрішньовенно (в/в) - підраховують активність повного шприцу та після введення РФП. Різниця між ними і буде визначаєма активність (в середньому це 0,6-1,5 МБк). Детектори встановлюють слідуючим чином: 1-й в IV міжребіррі по лівому краю грудини. Додаткові детектори можна розміщувати на ділянці легень, правої ліктьової вени, потилиці. Разом з введенням індикатору включають самописець.

Існує якісна та кількісна інтерпретація РКГ:

Якісна інтерпретація. РКГ в нормі (А) має форму кривої з двома піками. При патології змінюється (Б). Перший пік – проходження РФП крізь праві відділи серця, наступний спад концентрації – викид крові з правого шлуночку в мале коло кровообігу. Другий пик – надходження РФП з малого кола в ліві відділи серця, а наступний спад – викид крові у велике коло кровообігу.

 

А                                                                      Б Радіокардіограма(А - в нормі, Б - при патології)

Оцінюються наступні характеристики:

• Співвідношення амплітуди першої та другої хвилі.

• Крутизна вихідного відрізку першої хвилі, яка характеризує швидкість надходження РФП в порожнини серця.

• Крутизна низхідних відрізків. Швидке зниження цих відрізків свідчить про відсутність функціональної патології. Повільне зниження – при недостатності передсердно-шлуночкових клапанів, ділятації відділів серця та зменшення скоротливої здатності міокарду.

• Характер вершини  хвилі (гостра, закруглена, розширена). В нормі мають бути гострі вершини, закругленні та  уширенні – порушення внутрисерцевої гемодинаміки;

• Відстань між пиками, яка характеризує час циркуляції у  малому колі кровообігу.

• Вираженість хвилі рециркуляції. Висока і чітка хвиля - ефективний кровообіг. Згладжена - недостатній.

Кількісна інтерпретація РКГ. Визначення хвилинного об?єму (ХО), об?єму циркулюючої крові (ОЦК), серцевого індексу (СІ), індексу систолічної потужності (ІСП).

В клінічній кардіології застосовуються два варіанта методів сцинтиграфічного дослідження за допомогою гамма-камери:

1. Радіонуклідні динамічні методи дослідження внутрисерцевої гемодинаміки та скоротливої функції міокарду (ангіокардіографія, радіонуклідна вентрикулографія). Вони дозволяють оцінити функціональну активність серця та стан внутрисерцевої гемодинаміки і виявити у стінках шлуночків зони дискінезії, гіпокінезії, акінезії, парадоксальних рухів, аневризми шлуночків.

•    Радіонуклідні статичні методи оцінки перфузії міокарду (міокардіосцинтиграфія). Вони базуються на здатності здорового міокарду активно накопичувати міокардіотропні індикатори. Застосовуються для діагностики ішемічної хвороби серця (ІХС) та інфарктів міокарду. Розрізняють пряму та непряму візуалізацію інфаркту. В першому випадку застосовують 99mTc-пірофосфат, який вибірково поглинається некротизованою тканиною, але не затримується в незміненому міокарді. В другому випадку застосовують 201Tl-хлорид, 99мТс-МіВі, 99мТс-тетрафосмін, які накопичуються в міокарді, але не проникають у вогнище некрозу. Це бінуклідна РНД. 201Tl-хлорид має біологічну спорідненність з калієм, Т1/2=73,5 годин, ?-випромінювач. Максимальне накопичування в міокарді через 5-10 хвилин після введення.

Міокардіосцинтиграфія з 99mТс-пірофосфат і 201ТІ-хлоридом

         Візуалізація вогнища некрозу можлива тільки через певний час після початку ішемії міокарду (ІМ). Так, сцинтиграми з 99mTc-пірофосфатом доцільніше проводити через 24-36 годин після ІМ. Тест з 201Tl-хлоридом доцільніше, так як дозволяє виявити ІМ в перші 6 годин його розвитку.

Радіонуклідні дослідження серця на сучасних однофотонних емісійних комп'ютерних томографах (ОФЕКТ) та позитронних емісійних томографах (ПЕТ) дозволяють більш детально досліджувати і виявляти зони ішемії міокарду.