ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра онкології з курсом променевої діагностики та терапії

Методична розробка

практичного заняття для студентів 3 курсу з теми:

«Радіонуклідні та магнітно-резонансні методи дослідження» Затверджено

на методичній нараді кафедри

" _28__" _______08 __ 2012р.

Зав.Кафедри, професор Дубініна в. Г.

Одеса – 2012 р.

1. Цілі заняття:

1. 1Навчальні цілі:

- уміти застосовувати радіонуклідні та магнітно-резонансні методи дослідження різних органів, систем і тканин і знати їхню характеристику.

- уміти застосовувати і знати методики радіонуклідного та магнітно-резонансного методу дослідження /функціонального і морфологічного/ щитовидної залози, нирок і печінки.

- уміти провести аналіз результатів радіонуклідного та магнітно-резонансного сканування щитовидної залози, нирок, печінки при зіставленні з клінічними даними для постановки діагнозу.

2.1 Виховні цілі:

- вміти оформити напрямок хворих на радіонуклідні та магнітно-резонансні методи дослідження і знати правильну підготовку хворих для проведення досліджень .

Для реалізації цілій необхідні базисні знання з:

1. Фізики.

2. Хімії.

3. Нормальної анатомії

4. Терапії.

Обґрунтування теми: “ Радіонуклідні та магнітно-резонансні методи дослідження ”

У сучасній медичній практиці велика кількість діагностичних і лікувальних заходів засновано на наявності та знанні методик променевої діагностики та променевої терапії, а також на знанні апаратури: пристрою, принципу роботи, вірогідності застосування того чи іншого методу при різних патологічних процесах, безпеці.

У результаті вивчення теми студент повинен :

1. Знати методики методики радіонуклідного та магнітно-резонансного методу дослідження

2. Вміти виконувати обране дослідження.

Оснащення заняття:

1. Магнітно-резонасний томограф «Gyroscan-Intera» фірми Філіппс

2 .Таблиці, схеми, слайди

Заняття проводиться в відділенні променевої діагностики.

Основні цільові задачі:

1. Студент повинен орієнтуватися в радіонуклідних та магнітно-резонансні методах дослідження ;

2. Мати професійну уяву про використання сучасних апаратів для радіонуклідних досліджень та МРТ;

3. Вміти оперувати показаннями та протипоказаннями для призначення дослідження та володіти методикою впровадження.

Хронокарта заняття

Методи проведення заняття	Учбові цільові питання	Час у хвилинах
1. Опитування студентів по темі даного заняття. 2. Пояснення по темі з демонстрацією МРТ апаратури. 3. Праця в відділеннях променевої діагностики. 4. Підведення результатів, завдання на наступне практичне заняття.	1,2,3 2,3 3,4	20хв. 20хв. 40хв. 10хв.

План методичної розробки :

Введення

1. Фізичні та медико-біологічні основи використання радіонуклідів в медицині 2. Методи радіонуклідної діагностики (РНД) 3. Емісійна комп’ютерна томографія. Існує два види томографії: однофотонна (ОФЕКТ), позитронна (ПЕТ). 4. Радіонукліди та радіофармацевтичні препарати 5. Радіонуклідні дослідження “in vivo” 6. Радіонуклідні дослідження серцево-судинної системи 7. Радіонуклідні дослідження дихальної системи 8. Радіонуклідні дослідження головного мозку. 9.Радіонуклідні дослідження печінки та жовчних шляхів. 10.Радіонуклідні методи дослідження підшлункової залози 11.Радіонуклідні методи дослідження нирок 12.Фізико-технічні основи МРТ 13.Показання до МРТ 14.Протипоказання до МРТ

Радіонуклідна діагностика - це розділ медичної радіології, присвячений використанню РФП для діагностики захворювань на основі вивчення будови, функції організму та обміну речовин в нормі та при патології.

Думка про використання ядерно-фізичних феноменів в медицині виникла при проведенні наукових досліджень угорським вченим Хевеші в 1923 році, згодом лауреатом Нобелівської премії. Разом з австрійським хіміком Панетом, Хевели запропонував використання природних радіоактивних речовин в якості індикаторів при вивченні хімічних реакцій. В 1948 році вийшла монографія Хевеші, в якій були підведені підсумки наукової праці по дослідженню біологічної поведінки різних хімічних елементів у тварин.

Перші спроби використання радіоактивних речовин в клінічній практиці були зроблені Блумгартом в 1927 році для вивчення швидкості кровообігу. Інтенсивний розвиток радіонуклідної діагностики почався в 40-х роках XX сторіччя, після отримання штучних радіоактивних ізотопів і появи публікацій Гамілтона і Соуді, які вперше встановили закономірності розподілу йоду в організмі і його особливості при різних патологічних станах щитовидної залози. Принцметал та співавтори описали спосіб реєстрації швидкості  кровообігу  при   внутрішньовенному  введенні  пацієнту радіоактивного натрію. Не дивлячись на те, що великі переваги і перспективи методів РНД були цілком достовірні і переконливі, широке практичне використання їх в медичних закладах в той час гальмувалось неспроможністю технічного обладнання. Лише після 1950 року, коли стало можливим виробництво різних радіоактивних нуклідів в достатній кількості і були виготовлені надійні і прості у використанні радіометричні прилади, методи клінічної РНД отримали достатній розвиток. Важливим етапом розвитку РНД була перша Міжнародна конференція по використанню атомної енергії в мирних цілях,    яка відбулася в Женеві в 1957 році. На ній було засновано Міжнародне агентство по ядерній енергії (МАГАТЕ) або (ІАЕА). На конференції були представлені дані по використанню радіоактивного йоду для діагностики захворювань щитовидної залози, а також обгрунтований метод радіонуклідного сканування.

Починаючи з 1958 року освоєно виробництво 131I, 32Р, колоїдного розчину 198Au, а після 1961 року - виробництво бенгальського рожевого та гіпурану, помічених 131I. З  1970 року склалась традиція використання певних методів дослідження, які були поділені на чотири головні групи: а)  радіографія (ренографія, гепатографія, кардіографія та ін.); б)  сканування (печінки, нирок, щитовидної залози, легень, головного мозку та ін.); в)  клінічна радіометрія "in vivo" (дослідження накопичення йоду в щитовидній залозі, обміну різних елементів методом радіометрії всього тіла та ін.); г) клінічна радіометрія "in vitro" (дослідження вмісту різних біохімічних та біологічних сполук в рідинах організму за допомогою радіо- тест-систем).

Після 1970 року набули бурхливого розвитку сцинтиграфія ("in vivo") та радіоімунологічі дослідження ("in vitro") які в теперішній час є головними і складають більше 90% від усіх радіодіагностичних досліджень.