Глава VI Основні принципи міжнародного права

Зміст основних принципів міжнародного права

гального і повного роззброєння; д) територіальної ціліс­ності);

4. спеціальні принципи (практично всі з перерахова­них вище, крім: повага прав та основних свобод людини, співробітництва держав, суверенної рівності держав і доб­росовісного виконання міжнародних зобов'язань);

5. функціональні принципи (а) співробітництва дер­жав; б) суверенної рівності держав; в) добросовісного ви­конання міжнародних зобов'язань; г) мирного розв'язан­ня міжнародних спорів);

6. нові статутні принципи — йдеться про принципи Статуту ООН (а) поваги прав та основних свобод люди­ни; б) рівності й самовизначення народів і націй; в) забо­рони застосування сили або загрози силою; г) мирного вирішення спорів);

7. нові (післястатутні) принципи (а) захисту навко­лишнього середовища; б) загального і повного роззбро­єння).

Така класифікація, мабуть, не задовольнила М. Ф. Фі-лімонову, і вона згодом запропонувала нову: 1) за фор­мою закріплення (а) писані принципи — принципи те­риторіальної цілісності, непорушності кордонів; б) звичаєві принципи — принцип співробітництва держав з охорони довкілля); 2) за історичною ознакою — принципи, що ви­никли в період: а) рабовласництва; б) феодалізму; в) ста­новлення капіталістичного способу виробництва; г) доста-тутні; д) статутні; є) післястатутні. Автор не зазначає, які принципи належать до певної епохи. Починає хроноло­гічний ряд принцип добросовісного дотримання міжна­родних зобов'язань, а завершує — принцип, який зобо­в'язує суб'єктів міжнародного права співпрацювати в за­хисті навколишнього середовища. Очевидно, що така «класифікація» мало допомагає при з'ясуванні сутності основних принципів; 3) за ступенем важливості відносин, що захищаються принципами (а) такі, що забезпечують загальнолюдські цінності, знищення яких призведе до знищення самої цивілізації: поваги прав та основних сво­бод людини, співробітництва держав у сфері охорони дов­кілля; б) пов'язані з інтересами держав — невтручання у внутрішні справи, незастосування сили або загрози си­лою, загальне і повне роззброєння тощо); 4) спеціальні та функціональні принципи.

2Ї0

Висловлювалися й інші пропозиції щодо класифікації основних принципів, а саме: а) принципи, б) принципи-ідеї, в) принципи-цілі тощо.

Нині, коли ще не вироблені взаємовизнані критерії формулювання основних принципів, доцільніше керува­тися в їхній класифікації міжнародно-правовими актами. А вони дають підстави поділяти всі основні принципи на: 1) універсальні; 2) регіональні (наприклад, непоруш­ності державних кордонів); 3) локальні чи партикулярні (див., наприклад, Принципи співробітництва СРСР і Франції 1972 p.; Основи взаємовідносин СРСР і США 1972 р. та ін.).

Можна також виокремити: 1) загальносистемні прин­ципи; 2) галузеві принципи; 3) принципи інституту між­народного права.

Зміст основних принципів міжнародного права

У процесі досить активного суб'єктивного формулю­вання основних принципів сучасного міжнародного пра­ва нагальною стала проблема вироблення критеріїв вста­новлення принципу міжнародного права або відсутності таких. Саме відсутність цих критеріїв призводить до того, що різні автори пропонують різну кількість основних прин­ципів міжнародного права — від десятка до кількох десятків.

Відомо, що основні принципи міжнародного права за своїм походженням є звичаєвими нормами. Міжнародно-правові звичаї на сьогодні не кодифіковані. Це дає мож­ливість деяким авторам формулювати власні доктринальні принципи. При цьому нехтувалась елементарна вимога — визнання такого звичаю-принципу іншою стороною, яку, як стверджувалося, він зв'язує.

Ось як доводився «принцип» мирного співіснування: «Відповідно до цих положень (маються на увазі положен­ня Сьомої (Квітневої) Всеросійської конференції РСДРП(б) 1917 p.), Радянська держава, яка щойно виникла, запро­понувала покласти принцип мирного співіснування в ос-

їй