Глава XVIII Міжнародна законність та міжнародний правопорядок

По-друге, міжнародна законність впливає на міжна­родні відносини не тільки через міжнародне право. Дер­жави можуть поводитися всупереч нормам міжнародного права, але відповідно до вимог міжнародної законності. В такому разі критерієм справедливого вирішення питання будуть законні політичні, економічні чи інші інтереси.

Наприклад, ст. 6 Конвенції про континентальний шельф 1958 р. закріпила, що коли один і той самий континен­тальний шельф приєднується до територій двох держав, береги яких розташовані один проти одного, або двох су­міжних держав, то кордон визначається угодою між дер­жавами, а за її відсутності кордоном служить серединна лінія, тобто кордон визначається за принципом рівної віддаленості від найближчих точок тих вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря кожної з таких держав.

У спорі між ФРН, з одного боку, та Нідерландами і Данією — з іншого (1969), такої угоди не було. Але Між­народний Суд ООН виніс рішення не відповідно до ст. 6, а поділив дно Північного моря за справедливими принци­пами «таким чином, щоб максимально можливою мірою залишити кожній стороні всі ті частини континентального шельфу, які складають природне продовження її сухопут­ної території в бік моря та під морем, не зачіпаючи при­родного продовження сухопутної території іншої сторони».

Під час Женевських конференцій, а також за ст. 2 Конвенції про відкрите море передбачалася свобода ри­боловства у відкритому морі. Але багато держав, які рані­ше дотримувалися 3, 4, 6-мильної ширини територіаль­них вод, почали оголошувати ширину своїх риболовних зон у 12 та більше миль, чим порушували ст. 2. Проте це не впливало на міжнародну законність, а, навпаки, пояс­нювалося особливими економічними інтересами. Мовчаз­на згода інших держав з таким становищем підтверджує цей висновок.

Згодом і Міжнародний Суд ООН вирішував справи та­кож всупереч Конвенції про відкрите море, але на основі принципів законності. Англо-норвезьку справу про рибо­ловство Міжнародний Суд вирішив не відповідно до ст. 2 Конвенції про відкрите море, а на основі «економічних інтересів, які є властивими для держав цього регіону, тра­диційного лову риби, життєвим потребам населення».

Поняття і сутність міжнародної законності

Міжнародна законність є основоположною не тільки для міжнародного права, а й для політики, моралі, етики, демократії тощо. Впливаючи на них, міжнародна закон­ність, у свою чергу, акумулює в собі характерні особли­вості об'єктів впливу, а тому може проявлятися як кате­горія політична, моральна, етична, правова та ін.

Як політична категорія міжнародна законність є ос­новним засобом політичного управління в міжнародному співтоваристві.

На базі міжнародної законності створена система полі­тичних норм, які успішно та цілеспрямовано вирішують міжнародні проблеми і розвивають політичні інститути. Деякі з цих політичних актів згодом стають джерелом міжнародно-правових норм (наприклад, Загальна декла­рація прав людини 1948 p.), але в основному вони функ­ціонують як сукупність політичних норм. Як при­клад назвемо політичне вирішення деяких проблем прав людини політичними засобами міжнародної законності: Декларація прав дитини 1959 p.; Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960 p.; Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дис­кримінації 1963 p.; Декларація про поширення серед мо­лоді ідеалів миру, взаємної поваги і взаєморозуміння між народами 1965 p.; Декларація принципів культурного співробітництва 1966 p.; Декларація про ліквідацію дис­кримінації стосовно жінок 1967 p.; Заключний акт Нара­ди з питань безпеки та співробітництва в Європі 1975 p.; Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримання пра­вопорядку 1979 p.; Підсумкові документи Мадридської, Віденської, Московської, Паризької та інших зустрічей тощо.

Політичні норми є важливим складовим компонентом міжнародної законності. Саме стан, рівень міжнародної законності визначають, у якій сфері міжнародного співро­бітництва можна обмежитися політичними засобами уп­равління міжнародними відносинами, а де необхідне ви­роблення юридичних засобів. Практика свідчить, що час­то необхідно застосовувати ці засоби в комплексі.

Міжнародна законність — це основа функціонування політичних інститутів. Стан законності в міжнародних відносинах є спонукальною причиною створення різно­го роду міжурядових і неурядових міжнародних органі-

524

525