Глава XVII Міжнародна юстиція

Регіональні та спеціалізовані міжнародні судові установи

мін, визначений Головою, письмові доповіді щодо спра­ви, заслухати усні доповіді на відкритих засіданнях.

Консультативні висновки приймаються на відкритих засіданнях.

Рішення Суду обов'язкові для учасників спору. В разі невиконання однією зі сторін рішення Суду Рада Безпе­ки ООН на прохання другої сторони може зробити ре­комендацію або вжити заходи для приведення рішення до виконання. Але Рада Безпеки не здійснює функцій судового виконавця. Вона вдається до таких дій, коли вважає, що невиконання судових рішень може загрожу­вати міжнародному миру та безпеці. Консультативні вис­новки Суду мають характер правової поради, правового роз'яснення.

Міжнародний Суд ООН розглянув більш як 50 між­народних спорів в основному з територіальних питань: про розмежування морського простору і континенталь­ного шельфу Північного моря (Данія — ФРН, ФРН— Нідерланди, 1967—1969 pp.); рішення про анклави (Ні­дерланди проти Бельгії, 1959 p.); спір між Грецією і Ту­реччиною (1976—1987 pp.); індо-португальський спір про право переходу через територію Індії (1960); спір між Тунісом і Лівією (1978-1982 pp., 1984-1985 pp.); спір про дійсність арбітражу з прикордонного питання між Гондурасом і Нікарагуа (1960); спір між США та Іра­ном (1979—1981) у зв'язку із захопленням американ­ського дипломатичного і консульського персоналу в Те­герані; спір про належність храму Преах Віхеар (Кам­боджа проти Таїланду (1962); справа Південно-Західної Африки (1966); справа про Барселонську компанію (Бель­гія проти Іспанії, 1970 р.) та ін.

Важливими в діяльності Суду є його рішення щодо власної компетенції в конкретних справах. Крім уже зга­даних, можна назвати рішення у справах: франко-нор-везький спір про позики (1957); «Інтерхандель» (1959); ізраїльсько-болгарський спір (1959) та ін.

Цікаві консультативні висновки Суд прийняв щодо статуту Південно-Західної Африки (1956); про юридичну силу рішень міжнародних адміністративних трибуналів (1954 і 1956 pp.), про склад Комітету з питань безпеки на морі (1960), про розуміння і тлумачення п. 2 ст. 17 Стату­ту ООН (1962) та ін.

Регіональні та спеціалізовані міжнародні судові установи

Крім Міжнародного Суду ООН, на сьогодні успішно функціонують регіональні (вони ж, як правило, і спеціа­лізовані) судові установи, хоча це й не обов'язково.

Універсальний характер має міжнародний трибунал з морського права. Правовою основою діяльності є Конвенція ООН з морського права 1982 p., Статут Міжнародного три­буналу з морського права (додаток VI до Конвенції) і Пра­вила Трибуналу (Регламент). Складається з 21 судді, ко­жен з яких користується заслуженим авторитетом у галузі морського права. Формується на основі справедливого представництва географічного і правових систем. Від краї­ни не може бути по два громадянина.

Члени трибуналу обираються на 9 років — з тим, що повноваження перших триватимуть три роки (7 членів за жеребом) і шість років (7 членів за жеребом). Кворум для засідання — 11 членів, для камери — 7. Місце засі­дання — Гамбург (ФРН). Трибунал вирішує всі питання, спори і заяви, які передаються йому відповідно до Кон­венції, питання застосування і тлумачення інших угод з морського права.

Сторонами спору можуть бути: держави (учасниці Кон­венції), Міжнародний орган з морського дна, Підприєм­ство (орган, який реалізує діяльність у районі морського дна за межами національної юрисдикції), юридичні осо­би, фізичні особи (громадяни держав — учасниць Кон­венції, які здійснюють діяльність у районі морського дна), інші держави, звернення яких до Трибуналу передбачене Конвенцією.

Спори слухаються Трибуналом або в камерах (11 суд­дів) відкрито (якщо не прийнято іншого рішення), рішен­ня приймаються більшістю голосів. Рішення остаточне і обов'язкове тільки для учасників спору. Для розгляду кон­кретних справ можуть створюватися камери з трьох і біль­ше членів.

Суд Європейського Союзу. Діє на основі Статуту Суду, договорів про утворення Союзу (Паризький договір про ЄОВС, римські договори про ЄЕС та Євроатом), Мааст-

514

515